розсилати
РОЗСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІСЛА́ТИ, ішлю́, і́шле́ш, док., кого, що.
Посилати, відправляти в різні місця.
Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки і розсила [на свято] меншими хлопцями (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тут тихо. Звідси голос не долине До шпигунів, що розсилає цар (М. Рильський);
Таємними пакетами він розіслав свої листи у всі ті місця в Харкові, де перебував Улас (Григорій Тютюнник);
// Посилати, відправляти всіх (усе), нікого (нічого) не залишаючи.
Невгамовна Параска спозаранку розсилала всюди слуг та прислужниць – шукати дурноверхого шляхтича (О. Ільченко);
Бачить [Сомко], що тим серцем мішанині таборовій не запобігне [запобіжить], розіслав старшину по всьому обозі козаків гамувати, а сам сів на коня і поїхав поміж наметами (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- розсилати — розсила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розсилати — -аю, -аєш, недок., розіслати, -ішлю, -ішлеш, док., перех. Посилати, відправляти в різні місця. || Посилати, відправляти всіх (усе), нікого (нічого) не залишаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсилати — Розсила́ти, -ла́ю, -ла́єш, -ла́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розсилати — РОЗСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІСЛА́ТИ, ішлю́, і́шле́ш, док., перех. Посилати, відправляти в різні місця. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки і розсила [на празник] меншими хлопцями (Кв.-Осн., II, 1956, 225); Тут тихо. Словник української мови в 11 томах
- розсилати — Розсила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. розіслати, -шлю, -леш, гл. Разсылать, разослать. От десь мої воли пропали! Шукаю сам і хлопців розіслав і найти не можна. Ном. № 14052. Дрібні листи писала, по губернях розсилала. Чуб. V. 978. Словник української мови Грінченка