розстелятися

РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, а́ється і рідко РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСТЕЛИ́ТИСЯ, сте́литься і РОЗІСЛА́ТИСЯ, розсте́леться, док.

1. Покривати собою яку-небудь поверхню.

[Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось (Леся Українка);

Посіви по берегах Бористена пркрасні, і там, де земля не засіяна, розстилається висока трава (з газ.);

У невеличкій долинці розстелився густий килим великих, як троянди, лютиків, густо пересипаний синіми алтайськими квітами (В. Гжицький).

2. Простягатися, пролягати у просторі, займати велике місце.

Неначе чарами розстеляється передо мною зелений степ (І. Нечуй-Левицький);

Довкола в долинах прозстеляються акуратні, розбиті на чіткі квадрати смарагдовозелені чеки рисових плантацій (з наук.-попул. літ.);

Ліс кінчився і попереду розстилалися зелені луки (П. Кочура);

Бідне підгірське звичайне село розстелювалося невеличкими купками будинків по підніжжю Діла понад потоком (І. Франко);

У місячнім світлі розстелилася на долині ріка (В. Стефаник);

Коли зійти на гору і глянути вниз, то перед очима розстелиться широка долина з чималими селами, розташованими вздовж швидкої пінистої річки (В. Собко).

3. Стелячись у повітрі, розходитися.

Петрусь лежав – і дивився на хмари диму, що носилися по хаті. Він слідив за ними, як вони згорталися у клубки, як розгорталися, розстелялися довгими поясами (Панас Мирний);

Рушили в дорогу .. І нікого Не видно, не чути Коло корчми, одна собі Покищо осталась З шинкаркою: кругом неї Димом розстилалась В полі курява (Т. Шевченко);

Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Яновський);

// перен. Лунати у просторі (про звуки).

Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко);

// перен. Поширюватися навколо (про запах).

Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти, а запах меду розстелювався навкруги (Л. Мартович);

// перен., розм. Підлещуватися, плазувати перед ким-небудь.;

// перен., розм. Виявляти вдячність кому-небудь.

Коли настав мені час відходити, – сльозами наповнилися очі гуцула. Він би прив'язав мене до свого ліжка, він би сховав мене під подушку, він би весь розстелився переді мною, аби лиш я говорив йому про його гори (Г. Хоткевич).

4. тільки недок. Пас. до розстеля́ти, розстила́ти, розсте́лювати.