розстелятися

РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, а́ється і рідко РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСТЕЛИ́ТИСЯ, сте́литься і РОЗІСЛА́ТИСЯ, розсте́леться, док.

1. Покривати собою яку-небудь поверхню.

[Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось (Л. Укр., III, 1952, 191);

У невеличкій долинці розстелився густий килим великих, як троянди, лютиків, густо пересипаний синіми алтайськими квітами (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 250).

2. Простягатися, пролягати у просторі, займати велике місце.

Неначе чарами розстеляється передо мною зелений степ (Н.-Лев., III, 1956, 314);

Ліс кінчився і попереду розстилалися зелені луки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 83);

Бідне підгірське звичайне село розстелювалося невеличкими купками будинків по підніжжю Діла понад потоком (Фр., VIII, 1952, 350);

У місячнім світлі розстелилася на долині ріка (Стеф., І, 1949, 54);

Коли зійти на гору і глянути вниз, то перед очима розстелиться широка долина з чималими селами, розташованими вздовж швидкої пінистої річки (Собко, Нам спокій.., 1959, 3).

3. Стелячись у повітрі, розходитися.

Петрусь лежав — і дивився на хмари диму, що носилися по хаті. Він слідив за ними, як вони згорталися у клубки, як розгорталися, розстелялися довгими поясами (Мирний, І, 1954, 335);

Рушили в дорогу.. І нікого Не видно, не чути Коло корчми, одна собі Покищо осталась З шинкаркою: кругом неї Димом розстилалась В полі курява (Шевч., II, 1963, 211);

Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Янов., II, 1954, 51);

// перен. Лунати у просторі (про звуки).

Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (Вас., І, 1959, 321);

// перен. Поширюватися навколо (про запах).

Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти, а запах меду розстелювався навкруги (Март., Тв., 1954, 246);

// перен., розм. Підлещуватися, плазувати перед ким-небудь;

// перен., розм. Виявляти вдячність кому-небудь.

Коли настав мені час відходити,— сльозами наповнилися очі гуцула. Він би прив’язав мене до свого ліжка, він би сховав мене під подушку, він би весь розстелився переді мною, аби лиш я говорив йому про його гори (Хотк., II, 1966, 373).

4. тільки недок. Пас. до розстеля́ти, розстила́ти, розсте́лювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстелятися — розстеля́тися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розстелятися — -яється, розстилатися, -ається і рідко розстелюватися, -юється, недок., розстелитися, -стелиться і розіслатися, розстелеться, док. 1》 Покривати собою яку-небудь поверхню. 2》 Простягатися, пролягати у просторі, займати велике місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстелятися — РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, а́ється і рідко РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСТЕЛИ́ТИСЯ, сте́литься і РОЗІСЛА́ТИСЯ, розсте́леться, док. 1. Покривати собою яку-небудь поверхню. Словник української мови у 20 томах
  4. розстелятися — ДЯ́КУВАТИ кому (висловлювати вдячність за щось); ПА́ДАТИ В НО́ГИ (УПАДА́ТИ ДО НІГ) перед ким, кому, розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. (про дуже сильне, аж надмірне почуття вдячності); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого (перев. долю, Бога). — Док. Словник синонімів української мови