1. Словник української мови у 20 томах

розстрига

РОЗСТРИ́ГА, и, ж.

Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва.

[Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (М. Кропивницький);

Вечерю влаштувало окружне керівництво .. Були ще, мабуть, місцеві службовці, а серед них і піп-розстрига (П. Панч);

Він, отець Степовий, доживає віку простим стариком розстригою, дідком, котрому уже, може, й надоїло, та треба доживати... (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстрига — розстри́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розстрига — -и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстрига — Розстри́га, -ги, -зі; -три́ги, -три́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розстрига — РОЗСТРИ́ГА, и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений монашества. [Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (Кроп. Словник української мови в 11 томах