розстрига
РОЗСТРИ́ГА, и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений монашества.
[Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (Кроп., І, 1958, 534);
Вечерю влаштувало окружне керівництво.. Були ще, мабуть, місцеві службовці, а серед них і піп-розстрига (Панч, На калин. мості, 1965, 291).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розстрига — розстри́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- розстрига — -и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розстрига — РОЗСТРИ́ГА, и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва. [Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (М. Словник української мови у 20 томах
- розстрига — Розстри́га, -ги, -зі; -три́ги, -три́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)