розстрілюваний
РОЗСТРІ́ЛЮВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розстрі́лювати 1–3.
Митрич, розстрілюваний “через десятого” за денікінців, ще раз прострелений .. і досі чомусь не похований, показав свій єдиний жовтий зуб, єхидно підморгнув до Свиря і задоволено поляпав себе по лобі долонею (П. Панч);
* Образно. Вхопившись за якісь дошки, за уламки, важко дихаючи, пливли люди зі зброєю на шиї, зі зброєю в високо піднятих над водою руках .. А вслід їм десь із кучугур уже строчили ворожі кулемети, і вода навколо скипала, розстрілювана і ніби гаряча (О. Гончар);
// у знач. ім. розстрі́люваний, ного, ч.; розстрі́лювана, ної, ж. Людина, яку розстрілюють.
Бувало, приводили на хутір захоплених червоних бійців, мордували їх тут, допитуючи .. Вночі відводили в степ (хазяїн просив, щоб у дворі не розстрілювали), і тоді долинали звідти далекі передсмертні вигуки розстрілюваних (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- розстрілюваний — розстрі́люваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розстрілюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до розстрілювати 1-3). || у знач. ім. розстрілюваний, -ного, ч.; розстрілювана, -ної, ж. Людина, яку розстрілюють. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розстрілюваний — РОЗСТРІ́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розстрі́лювати 1 — 3. Митрич, розстрілюваний «через десятого» за денікінців, ще раз прострелений махновцями і досі чомусь не похований, показав свій єдиний жовтий зуб... Словник української мови в 11 томах