розсувати

РОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, і рідше РОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що.

1. що. Переміщати, відставляти що-небудь у сторони, звільняючи місце.

Після вечері в їдальні розсунули столи, розставили ослони і, чекаючи пересувного кіно, посадили .. у залі гармоніста (Л. Смілянський);

// кого, що. Примушувати кого-небудь розступитися, розійтися, посунутися в сторони, даючи прохід, звільняючи місце.

Міцкевич, затихши, стояв серед залу. Тоді, розсуваючи натовп гостей, Корсар підійшов до поета помалу, Вклонився і руку простяг... (М. Бажан);

Дівчина йшла стрімко, легко, не обертаючись .. Розсувала очерет та рогіз, дивлячись лише вперед (О. Бердник);

Нараз, густу юрбу розсунувши одважно, Товстий з'явився дід (М. Рильський);

* Образно. Яруга, клином розсунувши будиночки передмістя, підходила до самого шосе (А. Головко).

2. що. Посуваючи в різні боки, роз'єднувати, розтуляти (що-небудь зімкнуте, стулене).

Розсуваючи листя лопухів, навмання через городи бігли собаки, ще здалеку здійнявши несамовитий гавкіт (О. Полторацький);

Стискаючи в правій руці наган, я лівою розсовував мокре віття (Ю. Мушкетик);

Вона енергійно розсовує важкі завіси, сонячне світло вривається в кімнату крізь відчинені на ніч вікна (І. Кочерга);

День ввійшов просто через вікно – враз і прекрасно – тільки мати розсунула віконниці і розчинила раму (Ю. Смолич);

Петруня розсунув тюль, вийшов на балкон, скупаний у сонці, закурив (В. Дрозд);

// Розставляти, розводити в сторони (руки, ноги, коліна і т. ін.).

Він стає важним, гугнявить, розсовує ноги і руки, займає більше місця на лаві (М. Коцюбинський).

3. що. Розширяти, збільшувати площу, розміри чогось.

Геологи шукають все нових і нових корисних копалин, розсуваючи в глибину і ширину межі .. [використовуваних] басейнів (з наук.-попул. літ.);

Здавалося, Голубенкові закоротка була його .. кімната, він хотів якось розсунути стіни (Г. Епік);

Озеро за ніч добре налигалося води, ще більше розсунуло в нічних сутінках свої береги, вкравши добрий шматок скошеної поляни (М. Томчаній);

// Розтягувати в усмішці (рот, губи).

Золотаве ластовиння сяяло на хлопчачому виду. Спокійна посмішка розсувала пухкі губи (Ю. Яновський);

// перен. Розширюючи межі, рамки і т. ін. чого-небудь, робити його багатшим за складом, змістом.

Діалектика розвитку така, що здобуті рубежі розсувають історичні горизонти (з наук.-попул. літ.);

Вчений, який не розсуває кордонів знань за межі своєї вузької, іноді надзвичайно вузької і спеціальної проблеми, навряд чи зможе зв'язати історичні знання з практикою їх масового поширення (з публіц. літ.);

Несподіване вторгнення в чуже життя немов розсунуло вузькі рамки дотеперішнього Нелиного буття (Ірина Вільде);

Широкі обрії розсунув перед українською мовою Т. Шевченка, показавши, як нею можна висловити цілу гаму найрізноманітніших почуттів (з наук.-попул. літ.).