розсувати

Розсува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. розсунути, -ну, -неш, гл. Разсовывать, разсунуть, раздвигать, раздвинуть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсувати — (відповідним рухом розправляти в різні боки) розпихати, (гілля, рослини) розхиляти, розводити. Словник синонімів Полюги
  2. розсувати — розсува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розсувати — (юрбу) розпихати, розштовхувати; (гілля) розводити, розхиляти; (віконниці) розтуляти; (межі) розширювати, поширювати. Словник синонімів Караванського
  4. розсувати — див. розсовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розсувати — РОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, і рідше РОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що. 1. що. Переміщати, відставляти що-небудь у сторони, звільняючи місце. Словник української мови у 20 томах
  6. розсувати — розсува́ти: ◊ розсува́ти носом 1. бути перебірливим у їжі (ср, ст) 2. мати різноманітні забаганки (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. розсувати — РОЗСТАВЛЯ́ТИ (руки, ноги, крила, пальці тощо), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСОВУВАТИ (РОЗСУВА́ТИ), РОЗПИНА́ТИ, РОЗЧЕПІ́РЮВАТИ розм., РОЗТЕПІ́РЧУВАТИ діал.; РОЗВО́ДИТИ (руки, пальці); РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  8. розсувати — Розсува́ти, -сува́ю, -сува́єш; розсу́нути, -су́ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розсувати — РОЗСУВА́ТИ див. розсо́вувати. Словник української мови в 11 томах