розсуд

Розсуд, -ду

м. = розсудок 2.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсуд — Ро́зсуд, -ду; -суди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. розсуд — РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. 2. Розмірковування, роздум. Вести розсуди; Діяти без особливих розсудів. 3. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бий його, сину, бий усіх!- кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (А. Словник української мови у 20 томах
  3. розсуд — ро́зсуд 1 іменник чоловічого роду дія від: розсуди́ти; розум ро́зсуд 2 іменник чоловічого роду роздум Орфографічний словник української мови
  4. розсуд — [розсуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. розсуд — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  6. розсуд — Рішення, висновок; ФР. <�здоровий> глузд, розум, розсудливість; (Божий) суд; (справи в суді) розгляд. Словник синонімів Караванського
  7. розсуд — на ро́зсуд чий. Згідно з рішенням, позицією, думкою кого-небудь. Це вже, як на його, Яреми Дуги, розсуд, то кричуща безгосподарність (І. Сочивець); — Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження (листівок). Одну наклеїти на майдані. Фразеологічний словник української мови
  8. розсуд — -у, ч. 1》 Рішення, висновок. На свій (власний, твій і т. ін.) розсуд — згідно зі своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь. 2》 Розмірковування, роздум. 3》 Те саме, що розум 1), 2). 4》 Суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. розсуд — РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради Української РСР за її розсудом або на вимогу однієї третини депутатів Верховної Ради (Конст. УРСР, 1969, 11). На свій (вла́сний, твій і т. ін. Словник української мови в 11 томах