розсуд

РО́ЗСУД, у, ч.

1. Рішення, висновок.

Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради Української РСР за її розсудом або на вимогу однієї третини депутатів Верховної Ради (Конст. УРСР, 1969, 11).

На свій (вла́сний, твій і т. ін.) ро́зсуд — згідно з своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь.

Він тримався самовпевнено, все робив на свій розсуд і терпіти не міг ніякої критики (Минко, Вибр., 1952, 64);

Наполеон хотів примусити Росію не втручатись в європейські справи, щоб міг він в Європі діяти на власний розсуд (Кочура, Зол. грамота, 1960, 60);

Ляховський схилив голову, віддаючи свою пропозицію на шефів розсуд (Шовк., Людина.., 1962, 352);

— Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження [листівок]. Одну наклеїти на майдані. Одну — на твій розсуд (Ю. Янов., І, 1954, 154).

2. Розмірковування, роздум.

Через усю поезію М. Старицького проходить як основний мотив ненависть до самодержавного ладу,.. і тільки в окремих віршах письменник збивається на абстрактні розсуди в дусі надкласового гуманізму і на обстоювання ліберального культурництва (Іст. укр. літ., І, 1954, 412).

3. Те саме, що ро́зум 1, 2.

Бий його, сину, бий усіх!— кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (Шиян, Баланда, 1957, 259);

Юна Іванка належала до тієї категорії людей, які і за своїм віком і за характером не дуже полюбляють поради розсуду, вони цілком в полоні серця (Чаб., Тече вода.., 1961, 119).

4. Суд.

[Люцій:] Краще, якби тирани наші віддавали всі присуди свої на розсуд божий (Л. Укр., II, 1951, 417).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсуд — ро́зсуд 1 іменник чоловічого роду дія від: розсуди́ти; розум ро́зсуд 2 іменник чоловічого роду роздум Орфографічний словник української мови
  2. розсуд — Рішення, висновок; ФР. <�здоровий> глузд, розум, розсудливість; (Божий) суд; (справи в суді) розгляд. Словник синонімів Караванського
  3. розсуд — [розсуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  4. розсуд — -у, ч. 1》 Рішення, висновок. На свій (власний, твій і т. ін.) розсуд — згідно зі своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь. 2》 Розмірковування, роздум. 3》 Те саме, що розум 1), 2). 4》 Суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розсуд — РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. 2. Розмірковування, роздум. Вести розсуди; Діяти без особливих розсудів. 3. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бий його, сину, бий усіх!- кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (А. Словник української мови у 20 томах
  6. розсуд — на ро́зсуд чий. Згідно з рішенням, позицією, думкою кого-небудь. Це вже, як на його, Яреми Дуги, розсуд, то кричуща безгосподарність (І. Сочивець); — Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження (листівок). Одну наклеїти на майдані. Фразеологічний словник української мови
  7. розсуд — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  8. розсуд — Ро́зсуд, -ду; -суди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розсуд — Розсуд, -ду м. = розсудок 2. Словник української мови Грінченка