розсуд

ро́зсуд

-у, ч.

1》 Рішення, висновок.

На свій (власний, твій і т. ін.) розсуд — згідно зі своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь.

2》 Розмірковування, роздум.

3》 Те саме, що розум 1), 2).

4》 Суд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розсуд — ро́зсуд 1 іменник чоловічого роду дія від: розсуди́ти; розум ро́зсуд 2 іменник чоловічого роду роздум Орфографічний словник української мови
розсуд — Рішення, висновок; ФР. <�здоровий> глузд, розум, розсудливість; (Божий) суд; (справи в суді) розгляд. Словник синонімів Караванського
розсуд — [розсуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
розсуд — РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. 2. Розмірковування, роздум. Вести розсуди; Діяти без особливих розсудів. 3. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бий його, сину, бий усіх!- кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (А. Словник української мови у 20 томах
розсуд — на ро́зсуд чий. Згідно з рішенням, позицією, думкою кого-небудь. Це вже, як на його, Яреми Дуги, розсуд, то кричуща безгосподарність (І. Сочивець); — Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження (листівок). Одну наклеїти на майдані. Фразеологічний словник української мови
розсуд — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
розсуд — Ро́зсуд, -ду; -суди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розсуд — РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради Української РСР за її розсудом або на вимогу однієї третини депутатів Верховної Ради (Конст. УРСР, 1969, 11). На свій (вла́сний, твій і т. ін. Словник української мови в 11 томах
розсуд — Розсуд, -ду м. = розсудок 2. Словник української мови Грінченка