розсуд
РО́ЗСУД, у, ч.
1. Рішення, висновок.
2. Розмірковування, роздум.
Вести розсуди;
Діяти без особливих розсудів.
3. Те саме, що ро́зум 1, 2.
Бий його, сину, бий усіх!- кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (А. Шиян);
Юна Іванка належала до тієї категорії людей, які і за своїм віком і за характером не дуже полюбляють поради розсуду, вони цілком в полоні серця (М. Чабанівський);
Кармалюк це була така людина, що в найскрутнішому становищі не тратить здорового розсуду (з легенди).
4. Суд.
[Люцій:] Краще, якби тирани наші віддавали всі присуди свої на розсуд Божий (Леся Українка).
◇ Здава́тися / зда́тися на суд (на ро́зсуд) див. здава́тися¹;
(1) На ро́зсуд чий – згідно з рішенням, позицією, думкою кого-небудь.
Це вже, як на його, Яреми Дуги, розсуд, то кричуща безгосподарність (І. Сочивець);
– Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження [листівок]. Одну наклеїти на майдані. Одну – на твій розсуд (Ю. Яновський);
Він тримався самовпевнено, все робив на свій розсуд і терпіти не міг ніякої критики (В. Минко);
Переслідуючи здобич у норах, собаки керуються не командами мисливця, а діють на власний розсуд (із журн.).
Значення в інших словниках
- розсуд — ро́зсуд 1 іменник чоловічого роду дія від: розсуди́ти; розум ро́зсуд 2 іменник чоловічого роду роздум Орфографічний словник української мови
- розсуд — Рішення, висновок; ФР. <�здоровий> глузд, розум, розсудливість; (Божий) суд; (справи в суді) розгляд. Словник синонімів Караванського
- розсуд — [розсуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
- розсуд — -у, ч. 1》 Рішення, висновок. На свій (власний, твій і т. ін.) розсуд — згідно зі своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь. 2》 Розмірковування, роздум. 3》 Те саме, що розум 1), 2). 4》 Суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсуд — на ро́зсуд чий. Згідно з рішенням, позицією, думкою кого-небудь. Це вже, як на його, Яреми Дуги, розсуд, то кричуща безгосподарність (І. Сочивець); — Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження (листівок). Одну наклеїти на майдані. Фразеологічний словник української мови
- розсуд — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- розсуд — Ро́зсуд, -ду; -суди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розсуд — РО́ЗСУД, у, ч. 1. Рішення, висновок. Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради Української РСР за її розсудом або на вимогу однієї третини депутатів Верховної Ради (Конст. УРСР, 1969, 11). На свій (вла́сний, твій і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- розсуд — Розсуд, -ду м. = розсудок 2. Словник української мови Грінченка