1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розсуджувати

розсу́джувати

-ую, -уєш, недок., розсудити, -суджу, -судиш, док.

1》 перех. і без додатка. Проаналізувавши обставини, виносити рішення в якій-небудь спірній справі, встановлювати, хто правий, хто винуватий.

2》 неперех. Подумавши, поміркувавши над чим-небудь, доходити певного висновку, рішення.

3》 неперех. Обдумувати щось; думати, розмірковувати про кого-, що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсуджувати — розсу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсуджувати — (сварку) судити; (забіяк) визначати винних і невинних; ЖМ. думати, міркувати; (сон) розгадувати; (закоханих) розраджувати, п! РОЗЛУЧАТИ; дк. РОЗСУДИТИ, вирішити, дійти висновку; (з нст. що) зварити головою, РОЗКУМЕКАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. розсуджувати — РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док. 1. кого і без дод. Проаналізувавши обставини, виносити рішення в якій-небудь спірній справі, установлювати, хто правий, хто винуватий. – Тепер .. Словник української мови у 20 томах
  4. розсуджувати — ОБДУМУВАТИ (у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.), ПРОДУ́МУВАТИ, ОБМІРКО́ВУВАТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ОБМИ́СЛЮВАТИ, ОБМИШЛЯТИ, ОБМІЗКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  5. розсуджувати — Розсу́джувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розсуджувати — РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док. 1. перех. і без додатка. Проаналізувавши обставини, виносити рішення в якій-небудь спірній справі, установлювати, хто правий, хто винуватий. — Тепер.. Словник української мови в 11 томах