розум
ро́зум
-у, ч.
1》 Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність.
|| з означ. Певний склад, характер мислення.
|| Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь.
Доходити своїм (власним) розумом — самостійно осмислювати, усвідомлювати що-небудь.
Жити своїм (чужим) розумом — дотримуватись у житті власних (або чужих) поглядів, переконань і т. ін.
Не з твоїм (моїм і т. ін.) розумом робити що — у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь.
Природний розум — закладена від народження здатність людини мислити.
Своїм розумом — самостійно.
2》 Те саме, що мислення 1).
|| Нормальний стан мислення, психіки людини.
|| перев. з означ. Практичне, розсудливе мислення; розсудливість.
|| розм. Інстинкт тварини.
|| розм. Норов, характер поведінки тварини.
Брати розумом над ким — перевершувати кого-небудь у здатності мислити логічно, правильно і т. ін.
Втрачати розум — позбуватися здатності ясно, чітко, правильно мислити, ставати психічно ненормальним.
Розум потьмарило що кому, чий — хтось втрачає ясність думки, мислення.
Спасти з розуму — збожеволіти.
Чи ти (він, вона) сповна розуму? — уживається при вираженні здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано.
3》 розм. Зміст, значення чого-небудь.
|| Доцільність, сенс у чому-небудь.
4》 перен. Людина, група людей, що характеризується високими розумовими, інтелектуальними здібностями.
Значення в інших словниках
- розум — (здатність людей мислити) ум, глузд, книжн. інтелект, (запам'ятовувати) кебета, тямка// здоровий глузд. Словник синонімів Полюги
- розум — ро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розум — Ро́зум. Розум, міркування. ● На розум — розважливо, розсудливо. Ми єго питали ся, як розуміти ті статути, а він нам все добре і на розум пояснив (Б., 1895, 2, 1) // порівн. пол. wziąć na rozum — розважити, обміркувати. Українська літературна мова на Буковині
- розум — Глузд, розсуд, кн. інтелект; (тварини) ЖМ. норов; ФР. мислення, свідомість, доцільність, розсудливість, голова <н. кращі голови нації>. Словник синонімів Караванського
- розум — [розум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- розум — Вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах. Словник-довідник музичних термінів
- розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Розум – скарб людини (прислів'я); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..?... Словник української мови у 20 томах
- розум — ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові ◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- розум — Бувай здоров розуме, завтра будемо бачитися. Так приговорюють п'яниці до чарки. Є розум над розумами. Є ще мудрійші від мудрих. їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум. Іронічно про дорослого чоловіка, який говорить не до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
- розум — би́стрий на ро́зум. Здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло). бі́дний (небага́тий) на ро́зум. Тупий, нетямущий. Фразеологічний словник української мови
- розум — див. розсудок і розум Філософський енциклопедичний словник
- розум — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- розум — Ро́зум, -му, на -мі; -зуми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл.., 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати... Словник української мови в 11 томах
- розум — Ро́зум, -му м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка