1. Словник української мови Грінченка

розум

Ро́зум, -му

м.

1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. на ро́зум навести. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. з ро́зуму звести. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. навчати ро́зуму, навчати на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. ІІ. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. ІІ. 9. до ро́зуму приймати. Внимательно слушать. до ро́зуму дійти. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. ІІ. 36. до ро́зуму довести. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном. № 7236. держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. добрати ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. в ро́зум прийти. Образумиться. не сповна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. І. 187. перевестися на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов'їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. спасти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. піти, ходити до голови по розум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. ІІ. 157.

2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. І. 244. ум. розумець, розумок, розумочок, розумонько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розум — (здатність людей мислити) ум, глузд, книжн. інтелект, (запам'ятовувати) кебета, тямка// здоровий глузд. Словник синонімів Полюги
  2. розум — ро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. розум — Ро́зум. Розум, міркування. ● На розум — розважливо, розсудливо. Ми єго питали ся, як розуміти ті статути, а він нам все добре і на розум пояснив (Б., 1895, 2, 1) // порівн. пол. wziąć na rozum — розважити, обміркувати. Українська літературна мова на Буковині
  4. розум — Глузд, розсуд, кн. інтелект; (тварини) ЖМ. норов; ФР. мислення, свідомість, доцільність, розсудливість, голова <н. кращі голови нації>. Словник синонімів Караванського
  5. розум — [розум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  6. розум — -у, ч. 1》 Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. || з означ. Певний склад, характер мислення. || Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. розум — Вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах. Словник-довідник музичних термінів
  8. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Розум – скарб людини (прислів'я); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..?... Словник української мови у 20 томах
  9. розум — ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові ◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. розум — Бувай здоров розуме, завтра будемо бачитися. Так приговорюють п'яниці до чарки. Є розум над розумами. Є ще мудрійші від мудрих. їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум. Іронічно про дорослого чоловіка, який говорить не до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. розум — би́стрий на ро́зум. Здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло). бі́дний (небага́тий) на ро́зум. Тупий, нетямущий. Фразеологічний словник української мови
  12. розум — див. розсудок і розум Філософський енциклопедичний словник
  13. розум — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  14. розум — Ро́зум, -му, на -мі; -зуми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл.., 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати... Словник української мови в 11 томах