розум

РО́ЗУМ, у, ч.

1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність.

Розум – скарб людини (прислів'я);

Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..? (Леся Українка);

[Ханенко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (І. Франко);

Народ вірить у те, що поступиться природа перед розумом людським, перед людською енергією... (Остап Вишня);

Розум – це рідний брат таланту (Василь Шевчук);

Розум і почуття людини невіддільні одне від одного. І тому інтелектуальну сторону публіцистики не можна розглядати без зв'язку з емоціональною (з публіц. літ.);

Обри ж були великі тілом, а розумом горді (з переказу);

“Чуму XX століття” [СНІД] може зупинити лише розум людський, і тому великі надії покладаються на творчість винахідників, учених, дослідників (з наук.-попул. літ.);

// з означ. Певний склад, характер мислення.

– Ой, Іване, .. Хіба в тебе розум дівочий, .. а що буде послі [потім], не подумав (Марко Вовчок);

Це був актор [М. Кропивницький] стихійного темпераменту і величезного аналітичного розуму (з наук. літ.);

В Адаменка був гострий розум, план .. бою цілком постав у його голові (Ю. Яновський);

// Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь.

Коли б той розум наперед, що потім! (прислів'я);

Якби наш панич мали Розуму доволі, То нічого їм би було Вчитися у школі! (С. Руданський);

– Щоб машину скасувати, треба розуму та ще й неабиякого (Панас Мирний);

– Розум не може бути вадою, – сказав Тарас (Василь Шевчук);

Ця людська руїна [літня жінка] зі згаслим розумом, окололим серцем, .. лишалася для Марії оповитою особливим романтичним ореолом (М. Слабошпицький);

Недарма в народі кажуть: “Хліб живить тіло, а книга – розум” (із журн.).

2. Те саме, що ми́слення 1.

Розум є мисленням, яке свідомо чи несвідомо керується певними світоглядними принципами, певним баченням світу (з наук.-попул. літ.);

Активність розуму слід розглядати як органічний, нерозривний зв'язок його з цілеспрямованою діяльністю людини, з працею, з виробничими процесами (з наук. літ.);

Білява людина, .. схилившись плечем на стіну, метикувала. Її розум, як губка, хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх речень окремі моменти (Олесь Досвітній);

[Гаврило:] Щоб витлумачити знак, який уздрів я, велике напруження розуму і серця потрібне (О. Корнійчук);

// Нормальний стан мислення, психіки людини.

А біс йому в обидва вуха Все шепче: “Утікай!..” І розум в голові покривсь чудним туманом... (Л. Глібов);

В його карих очах світився розум, в погляді промайнула тяма (І. Нечуй-Левицький);

Як мандрівник, що зібрався в дорогу, сіла [Тайах] до книжки .. Очі сумлінно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння (Ю. Яновський);

// перев. з означ. Практичне, розсудливе мислення; розсудливість.

Хоч він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (А. Головко);

– Заспокойтеся. Вам потрібний холодний розум, на вас відповідальність за долю людей (Ю. Яновський);

Ну, скажи на хлопський розум: на якого біса здався тобі той Панчишин? (Р. Іваничук);

// розм. Інстинкт тварини.;

// розм. Норов, характер поведінки тварини.

Наче нитка в'ється [дорога] понад кручі .. Кінь гуцульський тут господар повний. Тут показує увесь свій розум (І. Франко).

3. розм. Зміст, значення чого-небудь.

Невже не можна краще писати?.. А то – поки того розуму добереш – то й голову затуманиш (Панас Мирний);

// Доцільність, сенс у чому-небудь.

Бесіди багато, а розуму мало (Номис);

Який тут розум – землю рить Та розкидать пашню без діла? (Л. Глібов).

4. перен. Людина, група людей, що характеризується високими розумовими, інтелектуальними здібностями.

В зеленому ханському наметі сидить Богдан, похиливши голову .. Хан держить в неволі розум України (І. Нечуй-Левицький);

Ти чуєш, Дніпре, ріко-хліборобе! Ще перший розум наш – Сковорода Григорій – До тебе йшов у думнім щасті-горі (М. Вінграновський);

Різноманітність інтелектів, що доповнюють і спрямовують один одного у загальній праці з дослідження природи та оволодіння її силами, дає нам право говорити про колективний розум як про справжнього творця наукових і технічних цінностей (з наук. літ.);

Поява біокомп'ютерів створить зовсім іншу ситуацію впливу “розумної” техніки на свідомість людини, бо Сфера Розуму, за Вернадським, поповниться новими “жителями” (з наук.-попул. літ.).

Заши́ти ро́зум див. зашива́ти;

Зроста́ти ро́зумом див. зроста́ти;

(1) На хло́пський ро́зум – так, як розуміє звичайна проста людина.

Ну, скажи, на хлопський розум: на якого біса здався тобі той Панчишин? Дійдемо до п'ятого курсу, розійдемося і – дим та й нитка (Р. Іваничук);

(2) Приро́дний ро́зум – закладена від народження здатність людини мислити.

[Батура:] Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум (О. Корнійчук);

Розклада́ти / розкла́сти ро́зумом (в умі́, і сяк, і так і т. ін.) див. розклада́ти;

(3) Стари́й (старе́чий) ро́зум – здатність мислення і пізнання, як у старої людини.

Хоч і молодий ще, а старечий розум має (прислів'я);

(4) Те́мний ро́зум – здатність мислити, характерна для неосвіченої або розумово обмеженої людини.

Тітки пороззявляли роти. Вони полякались. В них розум був такий темний, як і в сільських бабів (І. Нечуй-Левицький).

◇ Би́стрий на ро́зум див. би́стрий;

Бі́дний (небага́тий) на ро́зум див. бі́дний;

Бог (Го́сподь) ро́зум відібра́в (відня́в, забра́в і т. ін.) див. Бог;

Бог ро́зумом зоби́див (обділи́в) див. Бог;

Бра́ти / взя́ти ро́зумом див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [собі́] на (в) ум (на (у) ро́зум) див. бра́ти;

Бра́тися / взя́тися за ро́зум див. бра́тися;

Ввійти́ в ро́зум див. вхо́дити;

Ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́) див. вижива́ти;

Випи́тувати ро́зуму див. випи́тувати;

Відбира́ти / відібра́ти ро́зум див. відбира́ти;

Відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду) див. відбіга́ти;

Всі ро́зуми пої́сти див. поїда́ти;

Втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд) див. утрача́ти;

Вчи́тися ро́зуму (уму́-ро́зуму) див. учи́тися;

Глузд (ум) за ро́зум заверта́є (захо́дить) / заверну́в (зайшо́в) див. глузд;

Держа́ти ро́зум в голові́ див. держа́ти;

Держа́ти язи́к дале́ко від ро́зуму див. держа́ти;

Дійти́ [до] ро́зуму див. дохо́дити;

Добира́тися до ро́зуму див. добира́тися¹;

Добра́ти [до] ро́зуму ([до] глу́зду, [до] то́лку, [до] ума́ і т. ін.) <�Добра́тися глу́зду> див. добира́ти;

Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду) див. дово́дити;

[До] ро́зуму подохо́дити див. подохо́дити;

Дохо́дити / дійти́ [свої́м, вла́сним] ро́зумом див. дохо́дити;

Ду́мка спа́ла / спада́є [на ро́зум] <�Думки́ спа́ли / спада́ють [на ро́зум]> див. ду́мка;

Жи́ти свої́м ро́зумом (умо́м) див. жи́ти;

Жи́ти чужи́м ро́зумом див. жи́ти;

Забіга́ти / забі́гти [ро́зумом] напере́д (впере́д) див. забіга́ти;

Загуби́ти (погуби́ти) / рідше губи́ти ро́зум (тя́му) див. загу́блювати;

Замути́ти го́лову (ро́зум) див. замути́ти;

Зате́мнювати / затемни́ти свідо́мість (ро́зум) див. зате́мнювати;

Зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, біду́ і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці) див. зато́плювати²;

Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі) див. затума́нювати;

Збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) див. збива́ти;

(5) З вели́кого ро́зуму, ірон. – необдумано, легковажно.

Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду... Один баламутить по дурості своїй, а другий з великого розуму (М. Стельмах);

Зви́хнутий ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́) див. зви́хнений;

Звихну́тися ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́) див. звихну́тися;

Зво́дити / звести́ з ро́зуму (з ума́) див. зво́дити;

Згуби́ти (погуби́ти) ро́зум (тя́му, свідо́мість і т. ін.) див. згуби́ти;

Здоро́вий глузд (ро́зум) див. глузд;

(6) З дурно́го ро́зуму:

а) не усвідомлюючи чого-небудь через молодість, недосвідченість і т. ін.

[Сиклета:] .. Своєї землі ні борозни, ні ступня! Вийшла я з дурного розуму за безземельного (Грицько Григоренко);

– Авжеж, яка я для них мати? Сиротами позалишала з дурного розуму, то немає мені прощення, їхня правда (Є. Гуцало);

б) легковажно, не подумавши і т. ін.

[Лизя:] Хай краще Пантелеймон Петрович поможе в печі розпалити. [Гиря:] Ще що скажи з дурного розуму! (М. Куліш);

Вона з дурного розуму вдарилася в лірику.. Владислав оцінить її натяки як чергове захоплення легковажної жінки (Л. Дмитерко);

Зійти́ / схо́дити з ро́зуму (з глу́зду, з ума́) див. схо́дити;

З'ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.) з глу́зду (з ро́зуму) див. з'їжджа́ти;

(7) З ро́зумом:

а) (зі сл. жи́ти, роби́ти і т. ін.) так, як належить, як потрібно; обдумано.

Апарат – велика річ. Апаратом, та ще й з розумом, все можна зробити. Це вже був одвертий цинізм, і він не міг не обурити товаришку Люсю (М. Хвильовий);

– Мені здається, – відрубав Несвітайло, – що й директиву треба виконувати з розумом (В. Вільний);

б) такий, як належить.

– З розумом фата [дівчина]! – тріумфував Йон і приступивсь ближче до дівчини (М. Коцюбинський);

в) тямущий, розумний.

Новопризначеному голові троянівці були раді: хлопець молодий, з розумом, такий діло поведе (Григорій Тютюнник);

[Отаман:] Я ціную сміливість і відвагу їх батьків. Та й вони хлопці з розумом, нехай живуть (з легенди);

(8) З ро́зуму спа́стися (д) див. спада́ти;

[І] ро́зуму (кебе́ти) не стає́ (не ста́ло, не ста́не) див. става́ти;

Крути́ти голово́ю (ро́зумом, мо́зком, мізка́ми і т. ін.) див. крути́ти;

(9) Ку́рячий (коро́ткий) ро́зум у кого і без дод., зневажл. – хто-небудь розумово обмежений, неспроможний тверезо мислити.

– Правду казавши, я мала його [Лордена] за розумнішого чоловіка, а тепер переконуюсь, що в нього курячий розум (О. Кобилянська);

– Яка уже бісова натура! Недаром кажуть: “Волос довгий, та розум короткий” (Панас Мирний);

Май ро́зум! див. ма́ти²;

Макі́тра ро́зуму див. макі́тра;

Ма́ти ро́зум [у голові́] див. ма́ти²;

Ма́ти свій ро́зум [у голові́] див. ма́ти²;

Набира́тися (добува́ти) / набра́тися (добу́ти) ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму) див. набира́тися;

Наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) див. наво́дити;

Навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ([до́брому] ро́зумові, уму́-ро́зуму) див. навча́ти;

На ро́зум кво́лий див. кво́лий;

На ро́зум наверта́ти / наверну́ти див. наверта́ти;

На ро́зум небага́тий див. небага́тий;

Наставля́ти (направля́ти, настановля́ти) / наста́вити (напра́вити, настанови́ти) на [до́брий] ро́зум див. наставля́ти²;

Не з ро́зумом чиїм роби́ти див. роби́ти;

Не по́вно ро́зуму (ума́) див. по́вно;

Не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́) див. прибира́ти;

(10) Не при своє́му (при свої́м) ро́зумі (умі́) – розумово обмежений, не здатний правильно мислити, діяти, оцінювати щось.

– А що поробляєш, чоловіче? – повторив. І знову мовчання. “А, та це дурний Тодосик, – догадався дід. – Від народження не при своєму розумі. Ох горе”! (О. Донченко);

[Одарка:] Та що це ти плещеш таке? Мов не при своїм умі (Панас Мирний);

Не при умі́.

Така вона [Горпина] стала якась не при умі (Марко Вовчок);

Неспо́вна́ ро́зуму див. неспо́вна́;

Не спо́вна́ ро́зуму див. спо́вна́;

Не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло див. ді́ло;

Обсяга́ти / обсягти́ ро́зумом див. обсяга́ти;

Па́морочити (запа́морочувати) / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.) див. па́морочити;

Пита́ти ро́зуму див. пита́ти;

Пита́тися чужо́го ро́зуму див. пита́тися;

Поверта́ти / поверну́ти [свої́м] ро́зумом (мо́зком) див. поверта́ти¹;

(11) Погуби́ти ро́зум (д) див. загу́блювати;

Потьма́рити ро́зум (ум, мо́зок і т. ін.) див. потьма́рювати;

Прийти́ / прихо́дити в го́лову (на ро́зум, на ум і т. ін.) див. прихо́дити;

Прикла́сти (приложи́ти) ро́зум див. приклада́ти;

Прихо́дити / прийти́ до ро́зуму див. прихо́дити;

Пропива́ти / пропи́ти го́лову (ро́зум) див. пропива́ти;

Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) див. ріша́тися;

Розгу́блювати / розгуби́ти ро́зум (тя́му і т. ін.) див. розгу́блювати;

Розкида́ти / розки́нути ро́зумом (умо́м, мі́зками, голово́ю і т. ін.) див. розкида́ти²;

(12) Ро́зум десь ді́вся у кого, кому – хто-небудь втратив здатність нормально мислити, розуміти, сприймати щось.

[Євдокія Корніївна:] Що це з тобою сьогодні сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене і ніс, як у чорногуза, і язик, як колода, і розум десь дівся? (І. Нечуй-Левицький);

Ро́зуми пої́сти див. поїда́ти;

Ро́зумом висо́кий див. висо́кий;

Ро́зумом зрі́лий див. зрі́лий;

(13) Ро́зум потьма́рити (помути́ти) кому, чий – позбавити чіткості сприйняття, розуміння; запаморочити.

Чи це так вино помутило твій розум, чи завжди В тебе такий він, що ти без кінця нісенітниці мелеш? (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Ро́зуму вчи́тися див. учи́тися;

Ро́зуму не позича́ти див. позича́ти;

(14) Ро́зуму не приложи́ти (д) див. приклада́ти;

Ро́зуму [не тре́ба] позича́ти див. позича́ти;

Ро́зуму (ума́) пала́та див. пала́та;

Ро́зуму (уму́-ро́зуму) вчи́ти див. учи́ти;

(15) Свої́м ро́зумом – самостійно.

– Зметикувати своїм розумом;

Спа́сти (сплисти́) з ро́зуму див. спада́ти;

Сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) див. сплива́ти;

Спо́вна́ ро́зуму див. спо́вна́;

Стеря́ти ро́зум див. стеря́ти;

Стеря́тися ро́зумом див. стеря́тися;

Стра́титися ро́зуму див. стра́чуватися;

Схибну́тися з ро́зуму див. схибну́тися;

Схо́дити з ума́ (з ро́зуму) див. схо́дити;

(16) Сяга́є (сяга́в і т. ін.) ро́зум (ро́зумом) – хтось доходить до розуміння чого-небудь.

Тепер і до них, до заглиблених в безвість галактик, сягає твій розум. Але чи справді сягає? Чи справді наш розум всесильний, всемогутній? (О. Гончар);

(17) Твере́зий ро́зум – розум, здатний сприймати, оцінювати що-небудь правильно, реалістично, критично; розсудливий розум.

[Петро:] Добре серце положили йому в груди; та й розуму не задурили багатирськими витребеньками, – тверезий розум має (Панас Мирний);

Стояли в уяві жінка та діти, рідна батьківська хата .. Але тверезий розум весь час нашіптував йому: “Остапе, не розкисай!..” (А. Головко);

Тільки у другій половині XX ст.;

(18) Тьма́риться (тумані́є, мути́ться і т. ін.) / потьма́рився (помути́вся, замути́вся і т. ін.) ро́зум кому, у кого, чий і без дод. – хто-небудь під впливом чогось втрачає ясність думки, мислення.

Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (М. Стельмах);

Страшні думки вставали в Зіньковій голові, вони пекли його, палили, що аж розум його туманів (Б. Грінченко);

– Як я здумаю про те [минуле], то в мене розум мутиться, в очах плями замріють!.. (Панас Мирний);

Стис мені серце холод льодовий, розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Леся Українка);

[Цвiкловiц (усмiхається):] О, якби я справді міг розкривати сліпі очі людям, – це б було дійсно чудом. Немає чуда, що я вилікував твої очі, які не бачили тільки тому, що був замутився твій розум (І. Кочерга);

– Бий мене! Карай мене, Романе. Мій злочин. Я заслужив. Сам не знаю, що зі мною робилося... Мабуть, розум помутивсь у мене (А. Шиян); (19) Узя́тися за ро́зум – почати жити, діяти розумно, як слід.

[Виборний:] Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дівка, не дитя. – Кого ж ти дожидаєшся? (І. Котляревський);

Чіпка пішов, Грицько з Христею завели розмову про його .. – Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся, – одказує Христя (Панас Мирний);

– Що ж, чекай, поки літо, а як похолодає, візьмешся за розум (Є. Гуцало);

Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) див. приклада́ти;

Хибну́тися ро́зумом див. хибну́тися;

(20) Чи при (не,

в) [своє́му] ро́зумі (ро́зумові) хто – уживається для вираження здивування, застереження при необачних, необдуманих діях кого-небудь.

[Матушка гуменя:] Свят! Свят! Чи ти при своєму розумові, чоловіче? (Панас Мирний);

Коли стурбована Христинка стала на порозі, він одразу пригорнув її до себе. – Чи ти, Левку, не в своєму розумі? – зашипіла дівчина, вислизнула з його рук (М. Стельмах);

[Мальванов:] Та чи ти при розумі? Чого ти приїхала! Тобі ж не можна виходити, та ще в таку жахливу погоду! (І. Кочерга);

Чи з ро́зумом?

– Чи ти з розумом, дівчино? Летить, женеться, наче її хто в спину штовха (В. Винниченко);

Як (мов, нена́че і т. ін.) ро́зум розгуби́ти див. розгу́блювати;

Як (мов, ні́би і т. ін.) усі́ ро́зуми пої́сти див. поїда́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розум — (здатність людей мислити) ум, глузд, книжн. інтелект, (запам'ятовувати) кебета, тямка// здоровий глузд. Словник синонімів Полюги
  2. розум — ро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. розум — Ро́зум. Розум, міркування. ● На розум — розважливо, розсудливо. Ми єго питали ся, як розуміти ті статути, а він нам все добре і на розум пояснив (Б., 1895, 2, 1) // порівн. пол. wziąć na rozum — розважити, обміркувати. Українська літературна мова на Буковині
  4. розум — Глузд, розсуд, кн. інтелект; (тварини) ЖМ. норов; ФР. мислення, свідомість, доцільність, розсудливість, голова <н. кращі голови нації>. Словник синонімів Караванського
  5. розум — [розум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  6. розум — -у, ч. 1》 Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. || з означ. Певний склад, характер мислення. || Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. розум — Вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах. Словник-довідник музичних термінів
  8. розум — ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові ◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. розум — Бувай здоров розуме, завтра будемо бачитися. Так приговорюють п'яниці до чарки. Є розум над розумами. Є ще мудрійші від мудрих. їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум. Іронічно про дорослого чоловіка, який говорить не до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. розум — би́стрий на ро́зум. Здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло). бі́дний (небага́тий) на ро́зум. Тупий, нетямущий. Фразеологічний словник української мови
  11. розум — див. розсудок і розум Філософський енциклопедичний словник
  12. розум — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  13. розум — Ро́зум, -му, на -мі; -зуми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл.., 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати... Словник української мови в 11 томах
  15. розум — Ро́зум, -му м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка