розум

див. розсудок і розум

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розум — Глузд, розсуд, кн. інтелект; (тварини) ЖМ. норов; ФР. мислення, свідомість, доцільність, розсудливість, голова <н. кращі голови нації>. Словник синонімів Караванського
  2. розум — Бувай здоров розуме, завтра будемо бачитися. Так приговорюють п'яниці до чарки. Є розум над розумами. Є ще мудрійші від мудрих. їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум. Іронічно про дорослого чоловіка, який говорить не до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. розум — ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові ◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. розум — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  5. розум — Ро́зум, -му м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка
  6. розум — Вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах. Словник-довідник музичних термінів
  7. розум — Ро́зум, -му, на -мі; -зуми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розум — (здатність людей мислити) ум, глузд, книжн. інтелект, (запам'ятовувати) кебета, тямка// здоровий глузд. Словник синонімів Полюги
  9. розум — -у, ч. 1》 Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. || з означ. Певний склад, характер мислення. || Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Розум – скарб людини (прислів'я); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..?... Словник української мови у 20 томах
  11. розум — ро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  12. розум — Ро́зум. Розум, міркування. ● На розум — розважливо, розсудливо. Ми єго питали ся, як розуміти ті статути, а він нам все добре і на розум пояснив (Б., 1895, 2, 1) // порівн. пол. wziąć na rozum — розважити, обміркувати. Українська літературна мова на Буковині
  13. розум — [розум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  14. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл.., 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати... Словник української мови в 11 томах
  15. розум — би́стрий на ро́зум. Здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло). бі́дний (небага́тий) на ро́зум. Тупий, нетямущий. Фразеологічний словник української мови