1. Словник синонімів української мови

розум

РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Мислячий розум; — Практичні знання випереджають духовний розвиток людства, — звідси всі нещастя. В той час, як інтелект робить божественні відкриття, пристрасті лишаються на рівні нашого патлатого пращура (О. Гончар); Юна Іванка належала до тієї категорії людей, які і за своїм віком і за характером не дуже полюбляють поради розсуду, вони цілком в полоні серця (М. Чабанівський); Безсилі глузд та й істина тоді, Як шлунок грає роль судді (М. Годованець); Не сумніваюся я, що ця думка про смерть неминучу Неба і світу всього новою та дивною здасться, Що розумінню людському нелегко пристати на неї (М. Зеров).

РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм., КЕБЕ́ТА розм., РОЗСУ́ДОК розм., РО́ЗСУД рідше, РОЗУМІ́ННЯ рідше, ТЯ́МА розм., ТЯ́МКА розм., ЗАСТАНО́ВА діал. Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар); Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (І. Котляревський); — Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам'яті (А. Головко); Люди всі — на два ранжири: Є розумні — та без віри, Другі — вірою міцні, Але глуздом — аніні! (А. Кримський); Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк — лити холодну воду за шию? (С. Васильченко); (Захарко:) От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість — це невід'ємні частки людського щастя (Ю. Яновський); До булави треба голови (прислів'я); — Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер (Д. Бедзик); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач); — Бий його, сину, бий усіх! — кричав, втративши розсуд старий Шумейко (А. Шиян); Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала (Ірина Вільде); Часом улюбить (чоловік) таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти (Марко Вовчок); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (А. Кримський); — Але тоді се (кохання) наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розум — (здатність людей мислити) ум, глузд, книжн. інтелект, (запам'ятовувати) кебета, тямка// здоровий глузд. Словник синонімів Полюги
  2. розум — ро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. розум — Ро́зум. Розум, міркування. ● На розум — розважливо, розсудливо. Ми єго питали ся, як розуміти ті статути, а він нам все добре і на розум пояснив (Б., 1895, 2, 1) // порівн. пол. wziąć na rozum — розважити, обміркувати. Українська літературна мова на Буковині
  4. розум — Глузд, розсуд, кн. інтелект; (тварини) ЖМ. норов; ФР. мислення, свідомість, доцільність, розсудливість, голова <н. кращі голови нації>. Словник синонімів Караванського
  5. розум — [розум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  6. розум — -у, ч. 1》 Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. || з означ. Певний склад, характер мислення. || Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. розум — Вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах. Словник-довідник музичних термінів
  8. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Розум – скарб людини (прислів'я); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..?... Словник української мови у 20 томах
  9. розум — ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові ◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. розум — Бувай здоров розуме, завтра будемо бачитися. Так приговорюють п'яниці до чарки. Є розум над розумами. Є ще мудрійші від мудрих. їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум. Іронічно про дорослого чоловіка, який говорить не до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. розум — би́стрий на ро́зум. Здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло). бі́дний (небага́тий) на ро́зум. Тупий, нетямущий. Фразеологічний словник української мови
  12. розум — див. розсудок і розум Філософський енциклопедичний словник
  13. розум — Ро́зум, -му, на -мі; -зуми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл.., 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати... Словник української мови в 11 томах
  15. розум — Ро́зум, -му м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка