розсівати

РОЗСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що.

1. Сіяти зерна, насіння, розкидаючи, розтрушуючи їх.

По скибах жито розсівав сівач, і гай яснів красою чарівною (Уляна Кравченко);

Де не бігав заєць, скрізь розсівав, сам того не знаючи, лопухове насіння (О. Донченко);

Розсіяв я пшениченьку рідко (П. Чубинський);

Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині (Панас Мирний);

Удень небо здається блакитним тому, що неоднорідності повітряного середовища найсильніше розсіюють голубі промені сонячного світла (з навч. літ.);

Земна атмосфера дуже сильно розсіює голубе проміння і майже не розсіює червоне. Тому небо голубе (з наук. літ.);

// Розсипа́ти, розпорошувати, розтрушувати що-небудь порошкоподібне.

Коли Палагна вже щезла, він .. знов почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри (М. Коцюбинський);

Коли тільки-тільки закінчили розсівати калійну сіль, – почав накрапати дощ (Я. Гримайло);

// перев. розсі́ювати, розсі́яти Розпиляти дрібними бризками.

При обробці плодових насаджень садоводи разом з отрутохімікатами звичайно розсіюють багато тонн води (з наук. літ.);

// Розкидати в різні боки.

Вітер жене низом, зриває китиці будяків, розсіває їх легким пухом (Н. Кобринська);

Яблуні скидали і розсівали по траві свої останні падалочки... (І. Волошин);

Меланхолійно розсівали листя верби, берези та осокори (В. Козаченко);

В кімнату залетів поривний вихор, .. підняв на столі папери, розсіяв по підлозі (Ю. Збанацький);

// перен. Розтрачувати марно; марнувати.

Брат не матиме пожитку з того ґрунту, бо він марнує свою працю, розсіває її на дурницю (М. Коцюбинський);

Скільки ночей не доспав у час війни Боровик, скільки доріг і стежок сходив, скільки енергії і сил розсіяв по лісах та хащах (Ю. Збанацький);

// перен. Поширювати де-небудь.

З вершин надхмарних ми униз зійшли.., знання між люд ми розсівати стали... (Уляна Кравченко);

З великої скрині Мотрю обдає дивний мішаний запах повітря .. і речей, що колись жили, сміялись і розсівали пахощі довкола себе... (Ірина Вільде);

Човни .. шугали далі від берега, розсіваючи над водою скрегіт і дзвін ланцюгів (М. Стельмах);

* Образно. Я свої співаночки розсію у полі (з народної пісні).

2. Розміщувати, розташовувати в різних місцях, на певній відстані один від одного.

Майже всі промислові відходи людина розсіювала в біосфері .. За короткозорість тепер треба розплачуватися (з наук.-попул. літ.).

3. Змушувати розійтися, розбігтися, роз'їхатися і т. ін. в різні боки; розганяти.

Наша піхота та артилерія одрізали автоматників од танків, розсіяли й винищують їх (А. Головко);

Наступного, 1614 року, козаки здійснили два походи. Щоправда, весняний був невдалий – запорожців спостигла буря й розсіяла козацькі чайки (з наук.-попул. літ.);

// Робити менш густим, щільним (пітьму, морок, дим, туман і т. ін.); розріджувати.

Електрики світла заграва Нічну розсівала пітьму (П. Дорошко);

У метеорологів з'явилася нова професія – розсіювати або створювати тумани у потрібному місці (з наук. літ.);

Спочатку темряву розсіювало лише мерехтіння зір (М. Трублаїні);

* Образно. [Передерій:] Ви знаєте, що Свічка, брат наш славний, Здобув для нас князівський привілей, Здобув нам світло – і сьогодні ми Розсіємо нарешті сум нічний (І. Кочерга).

4. перен. Примушувати минати, зникати (перев. про неприємне почуття, поганий стан).

Горить маяк вночі, не погаса, Показує у темряві дорогу. І є у тім незвідана краса, Що розсіва підводних скал тривогу (Р. Братунь);

Незабаром, наче щоб розсіяти наші сумніви, убік від плантацій кукурудзи відкривається лугова широчінь, видніються величезні смуги очеретів (О. Гончар).

5. тільки розсі́ювати, розсі́яти, фіз. Послаблювати робити розсіяним (ступінь вияву сили, енергії чого-небудь).

Угнута .. лінза, заломлюючи світло, розсіює його в сторони (з навч. літ.);

Туманності з безперервним спектром складаються з найдрібніших твердих частинок, які розсіюють в усіх напрямках світло, що падає на них від зірок (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсівати — розсіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсівати — Розсіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. розсіяти, -сію, -єш, гл. Разсѣвать, разсѣять. Розсіяв я пшениченьку рідко. Чуб. V. 865. Словник української мови Грінченка
  3. розсівати — ПОШИ́РЮВАТИ (про новини, відомості, поголоски тощо — робити приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ перев. книжн., ГОЛОСИ́ТИ діал.; РОЗПУСКА́ТИ, ПЕРЕНО́СИТИ, РОЗНО́СИТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  4. розсівати — -аю, -аєш і розсіювати, -юю, -юєш, недок., розсіяти, -ію, -ієш, док., перех. 1》 Сіяти зерна, насіння, розкидаючи, розтрушуючи їх. || Розсипати, розпорошувати, розтрушувати що-небудь порошкоподібне. || Розпиляти дрібними бризками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розсівати — РОЗСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. 1. Сіяти зерна, насіння, розкидаючи, розтрушуючи їх. По скибах жито розсівав сівач, і гай яснів красою чарівною (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах