розсікати

РОЗСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., що.

1. Чимсь гострим розділяти, розрубувати або розрізати що-небудь на шматки.

Гірська земля тверда, мов камінь. Кожну грудку Катерина розбивала, розсікала на дрібні шматочки (С. Чорнобривець);

Зламати крила яструба – навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (М. Рильський);

Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (М. Бажан);

* Образно. Дикі, пристрасні сварки, як злива, розсікали їхнє [Антона і Марти] життя (М. Коцюбинський);

Найкращі пориви, гарячі почуття Розсікли ми ножем холодним міркування (В. Самійленко);

// перен. Швидким, різким рухом наче розділяти, розрізати (повітря, воду, хвилі і т. ін.).

Низько, над самісінькою головою в Лукії, зі свистом розсікаючи крилами повітря, пролетів потривожений крижень (О. Донченко);

Сильними ударами рук він розсікав течію, і його тіло прудко мчало назустріч сименталці (О. Десняк);

Вдарю раз веслом і вдруге, Човен воду розсіче, І на дві руки доріжка Поза човном потече (Я. Щоголів);

// перен. Різким, пронизливим криком, звуком ніби розтинати (повітря, тишу і т. ін.).

Григор забув про Глибоку Долину й на весь голос, розсікаючи шум, крикнув у натовп (А. Головко);

Повітря розсік пронизливий паровозний свисток (з газ.);

// перен. Несподівано освітлювати темряву, пітьму і т. ін.

– Де-не-де потьмарене небо зрідка розсікали зорі, ніби хотіли викресати з тихої ночі ще один неспокійний день... (В. Земляк);

Враз каганець тьму горища розсік (І. Нехода);

Як довго ніч минає – цілий вік. Ще темряви над степом не розсік Яскравий промінь (Я. Шпорта).

2. Сильно ранити, зробивши розріз на тілі.

Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко);

Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів. На третьому випаді розсік він Горленкові плече (З. Тулуб).

3. Розділяти на частини.

Для того, щоб визначати і порівнювати площі всіх прямолінійних фігур, їх розсікають на трикутники (з публіц. літ.);

// Здійснюючи прорив, розчленовувати, роз'єднувати армію, фронт і т. ін.

Зламавши міцну оборону фашистів, радянські війська розсікли 200-тисячне угруповання ворога і відрізали йому шлях евакуації (з публіц. літ.);

// Проходити, пролягати, перетинаючи поверхню чого-небудь.

Попереду машини, навпіл розсікаючи знайомі степи, .. ліг широкий рівний грейдер (В. Козаченко);

Нерівна чорна лінія валки .. розсікає синювато-рожеве безмір'я снігів і наближається до вершників (М. Стельмах);

Знову розкрив [Гриць] долоню, глянув на хіромантичні лінії. Вони були відмінні від звичних: три товсті звивисті лінії йшли від горбика “Юпітера” до поля “Місяця”, розсікаючи всю долоню (О. Бердник);

Поле бою розсік навпіл ешелон з порожніх вагонів (П. Автомонов);

// З'являтися на шкірі обличчя (про зморшки, шрами).

Між бровами глибока зморшка розсікла чоло (А. Головко).