1. Словник української мови у 20 томах

розтовкувати

РОЗТО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОВКТИ́, вчу́, вче́ш; мин. ч. розто́вк, ла́, ло́; док., що, розм.

1. Товчінням роздробляти, подрібнювати що-небудь, перетворювати на дрібні шматки або на м'яку масу чи порошок.

Як основний метод визначення міцності вугілля він запропонував метод товчення, при якому куски, відбиті в різних місцях забою, розтовкують у спеціально сконструйованому приладі (з наук. літ.);

// Придавлюючи, розтоптуючи, порушувати цілісність чого-небудь.

[Голоси:] – А ти чого, Мавро, вивернулась? Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (С. Васильченко);

Сусідський хлопчик приніс повний кошик грибів. Хвалився, що самі маслюки та підберезники, а мухомори він примічав здалеку, розтовкував їх ногою (Є. Гуцало).

2. тільки док. Порушити цілісність чого-небудь ударом (ударами); розбити щось.

Розтовкла таку добру макітру (Сл. Б. Грінченка);

Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею, То б він розтовк і ту над спиною моєю (П. Гулак-Артемовський);

// Пошкодити, ранити яку-небудь частину тіла (в бійці, при падінні і т. ін.).

Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув. А той, як виважить руку, .. так паняті носа й розтовк! (Панас Мирний);

// рідко. Роздавити, розчавити кого-, що-небудь.

Весною, коли в пана валили ліс, важка деревина розтовкла смолокура (М. Стельмах).

3. тільки док., у сполуч. зі сл. собі, діал. Зрозуміти, усвідомити.

Я нічого тут не розтовчу собі (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтовкувати — розто́вкувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розтовкувати — див. трощити Словник синонімів Вусика
  3. розтовкувати — -ую, -уєш, недок., розтовкти, -вчу, -вчеш; мин. ч. розтовк, -ла, -ло; док., перех., розм. 1》 Товчінням роздробляти, подрібнювати що-небудь, перетворювати на дрібні шматки або на м'яку масу чи порошок. || Розтоптуючи, порушувати цілісність чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтовкувати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого... Словник синонімів української мови
  5. розтовкувати — РОЗТО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОВКТИ́, вчу́, вче́ш; мин. ч. розто́вк, ла́, ло́; док., перех., розм. 1. Товчінням роздробляти, подрібнювати що-небудь, перетворювати на дрібні шматки або на м’яку масу чи порошок. Словник української мови в 11 томах