розтовчений
РОЗТО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до розтовкти́ 1, 2.
Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як пом'якшувальний засіб на нариви (з наук. літ.);
Він ще довго стояв за ворітьми – дивився на згружену осінню дорогу, що простяглася через лощину, ввігнула там свою розтовчену, змішану чобітьми спину і десь аж з-за горба плазує знов, далі (І. Микитенко);
// у знач. прикм.
Над містом висить густий туман, брук вкритий розтовченою ріденькою грязюкою (П. Колесник);
Із розтовченої губи потекла кров (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтовчений — розто́вчений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- розтовчений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтовкти 1), 2). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтовчений — Розто́вчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розтовчений — РОЗТО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розтовкти́ 1, 2. Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як пом’якшувальний засіб на нариви (Лікар. рослини.. Словник української мови в 11 томах