розтрата
РОЗТРА́ТА, и, ж.
1. Дія за знач. розтра́тити, розтра́чувати.
Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах, – Старітися, умирати, Добро покидати Чужим людям, чужим дітям На сміх, на розтрату! (Т. Шевченко);
Розтрата грошей.
2. Злочинна витрата службовою особою довірених їй грошей, цінностей або іншого майна.
[Дарина:] Гляди мені. Поженимось, а ти влізеш в якусь розтрату. Тільки репутацію мені зіпсуєш (Ю. Мокрієв).
3. Розтрачені гроші, цінності або інше майно.
Спасибі тобі за гроші і за те, що не лаєш нас за святочну розтрату (Леся Українка);
– Звичайно, можна б якось це діло зам'яти. Покрити розтрату готівкою, поїхати самому до начальства, пробачитись, покаятись... (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтрата — розтра́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розтрата — -и, ж. 1》 Дія за знач. розтратити, розтрачувати. 2》 Злочинна витрата службовою особою довірених їй грошей, цінностей або іншого майна. 3》 Розтрачені гроші, цінності або інше майно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтрата — Розтра́та, -ти; -ра́ти, -ра́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розтрата — РОЗТРА́ТА, и, ж. 1. Дія за знач. розтра́тити, розтра́чувати. Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах,— Старітися, умирати, Добро покидати Чужим людям, чужим дітям На сміх, на розтрату! (Шевч., І, 1963, 310); Він [В. І. Словник української мови в 11 томах
- розтрата — рос. растрата протизаконне використання матеріальних коштів або грошей особою, якій вони надані в розпорядження, не за призначенням, а в особистих цілях, що призводить до їх втрати для власника. Eкономічна енциклопедія