1. Словник української мови у 20 томах

розтратник

РОЗТРА́ТНИК, а, ч.

Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.).

Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Ю. Мельничук);

Тут [у в'язниці] .. спекулянти, розтратники державного майна, робітники і колгоспники, які попались на тому, що виносили кілька гвіздків із заводу чи кілька буряків із поля (А. Дімаров);

Злодій, рвач, хапуга, розтратник, – це потвори, які отруюють наше життя (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтратник — розтра́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розтратник — див. марнотратник Словник синонімів Вусика
  3. розтратник — -а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтратник — Марнотрат, марнотрач, перевідця, тринкач Словник чужослів Павло Штепа
  5. розтратник — Розтра́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розтратник — РОЗТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Мельн., До раю.. Словник української мови в 11 томах