1. Словник української мови в 11 томах

розтратник

РОЗТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.).

Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Мельн., До раю.., 1961, 45);

Злодій, рвач, хапуга, розтратник,— це потвори, які отруюють наше життя, паразити на тілі радянського суспільства. Самі нічого не роблячи, вони марнують і привласнюють те, що створено іншими (Ком. Укр., II, 1963, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтратник — розтра́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розтратник — див. марнотратник Словник синонімів Вусика
  3. розтратник — -а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтратник — Марнотрат, марнотрач, перевідця, тринкач Словник чужослів Павло Штепа
  5. розтратник — РОЗТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Ю. Мельничук); Тут [у в'язниці] .. Словник української мови у 20 томах
  6. розтратник — Розтра́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)