1. Словник української мови у 20 томах

розтрачений

РОЗТРА́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розтра́тити.

Для одинокої бездітної тьоті Варі золотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця, і тьотя приховано й незграбно осипала Лялю своєю спраглою, ніде не розтраченою любов'ю (О. Гончар);

// у знач. прикм.

[Ксеня:] Господи! Підожди ще хоч деньок, щоб я з ним розмовилася! Щоб я всі свої муки, все своє розтрачене життя могла зібрати в одно страшне слово, в один позирк і бухнути ним йому, мов сокирою, в саме серце! (І. Франко);

“Щось вони мають в своїх руках справді таке, від чого всі його змагання можуть стати марними і намарне піде його кров, його вогонь і розтрачена сила” (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтрачений — розтра́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розтрачений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтратити. || розтрачено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтрачений — Розтра́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розтрачений — РОЗТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтра́тити. Для одинокої бездітної тьоті Варі золотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця, і тьотя приховано й незграбно осипала Лялю своєю спраглою, ніде не розтраченою любов’ю (Гончар, IV, 1960... Словник української мови в 11 томах