1. Словник української мови в 11 томах

розтрачений

РОЗТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтра́тити.

Для одинокої бездітної тьоті Варі золотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця, і тьотя приховано й незграбно осипала Лялю своєю спраглою, ніде не розтраченою любов’ю (Гончар, IV, 1960, 48);

// У знач. прикм.

[Ксеня:] Господи! Підожди ще хоч деньок, щоб я з ним розмовилася! Щоб я всі свої муки, все своє розтрачене життя могла зібрати в одно страшне слово, в один позирк і бухнути ним йому, мов сокирою, в саме серце! (Фр., IX, 1952, 355).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтрачений — розтра́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розтрачений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтратити. || розтрачено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтрачений — РОЗТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтра́тити. Для одинокої бездітної тьоті Варі золотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця, і тьотя приховано й незграбно осипала Лялю своєю спраглою, ніде не розтраченою любов'ю (О. Гончар); // у знач. Словник української мови у 20 томах
  4. розтрачений — Розтра́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)