1. Словник української мови в 11 томах

розтрачувати

РОЗТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех.

1. Витрачати, тратити, перев. легковажно (гроші, цінності і т. ін.).

Не буде нам ні слави, ні пам’яті.. Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Кв.-Осн., II, 1956, 25);

// перен. Нерозумно використовувати (сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб’язкове, не варте уваги.

Дужий, пожадливий, знав [Баглай] лиш одне — не розтрачувать сил! (Шер., Дружбою.., 1954, 81);

Життя іде, життя летить, А я розтрачую без тями Від долі визначені дні (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 212);

Не цікаве диво або нікчемна забавка тягли Вас туди [до Лейпціга]; не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас (Мирний, V, 1955, 415);

Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стежками (Фр., XI, 1952, 20).

Розтра́чувати (розтра́тити) [само́го] себе́ — витрачати свою енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб’язкове, не варте уваги.

Нещасливий в особистому житті, він мало дорожив ним і розтрачував себе з феноменальною силою (Довж., III, 1960, 82).

2. Злочинно витрачати довірені гроші, цінності або інше майно.

— Під суд, так під суд, я згоден, це я розтратив ці кілька тисяч! (Ле, Міжгір’я, 1953, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтрачувати — розтра́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розтрачувати — Витрачати, тратити, перевитрачати, (добро) переводити, (умисно) розбазарювати; (гроші) циндрити, розтринькувати, проциндрювати. Словник синонімів Караванського
  3. розтрачувати — -ую, -уєш і рідко розтрачати, -аю, -аєш, недок., розтратити, -ачу, -атиш, док., перех. 1》 Витрачати, тратити, перев. легковажно (гроші, цінності і т. ін.). || перен. Нерозумно використовувати (сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб'язкове, не варте уваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтрачувати — Гайнувати, згайновувати, згайнувати, позгайновувати, попрогайновувати, мантачити, змантачувати, змантачити, позмантачувати, помантачувати, помантачити, промантачувати, промантачити, попромантачувати, марнотратити, змарнотрачувати, змарнотратити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. розтрачувати — РОЗТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., що. 1. Витрачати, тратити, перев. легковажно (гроші, цінності і т. ін.). Не буде нам ні слави, ні пам'яті .. Словник української мови у 20 томах
  6. розтрачувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. розтрачувати — Розтра́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)