розтрачуватися
РОЗТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗТРА́ТИТИСЯ, а́чуся, а́тишся, док.
1. розм. Витрачати свої гроші, цінності і т. ін. на кого-, що-небудь.
— Іди, Янку, пообідай,— сказала Терезка, простягнувши йому п’ять карбованців.— Та не треба! — запротестував Янко..— Ти і йому дала… Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась?.. (Томч., Готель.., 1960, 238).
2. перен. Витрачати свого енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб’язкове, не варте уваги.
3. тільки недок. Пас. до розтра́чувати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтрачуватися — розтра́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розтрачуватися — -уюся, -уєшся, недок., розтратитися, -ачуся, -атишся, док. 1》 розм. Витрачати свої гроші, цінності і т. ін. на кого-, що-небудь. 2》 перен. Витрачати свою енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб'язкове, не варте уваги. 3》 тільки недок. Пас. до розтрачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтрачуватися — РОЗТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко РОЗТРАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗТРА́ТИТИСЯ, а́чуся, а́тишся, док. 1. розм. Витрачати свої гроші, цінності і т. ін. на кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- розтрачуватися — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови