1. Словник української мови в 11 томах

розтривожений

РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтриво́жити.

Розтривожений згадками, косар підіймає з покосу обліплену пелюстками цвіту і травою косу, мантачкою витягує з неї срібний передзвін і так починає косити, що в заростях стихає здивований деркач (Стельмах, І, 1962, 474).

2. у знач. прикм. Приведений у рух, дію, виведений зі стану спокою, нерухомості.

Дід Грицай все сидів на груші і з високості поглядав на розтривожені бджоли, що хмарами вилися нижче од його (Н.-Лев., IV, 1956, 198);

Гуде, клекотить розтривожена Каховка (Гончар, Таврія, 1952, 35);

На житі жалісно зависла чиясь біла хустинка, тихо погойдуючись на розтривожених колосках (Стельмах, І, 1962, 574).

3. у знач. прикм. Який перебуває у стані тривоги, неспокою, хвилювання.

Біла стіна хати закопчена, поорана вибухом. Позбігались розтривожені сусіди, стали дошукуватись слідів: один знайшов металеву стружку, інший ручку від гранати (Гончар, II, 1959, 230);

Розбурханий і розтривожений, він знову палив цигарки одну за одною (Ткач, Плем’я.., 1961, 195);

// Сповнений тривоги, неспокою, хвилювання (про душу, серце).

Ще якусь хвилину тому його розтривожена душа аж стогнала, потребуючи людського співчуття, а тепер йому самому треба втішити людину (Стельмах, І, 1962, 123);

Гризли сумніви розтривожене серце кошового Лиська (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтривожений — розтриво́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розтривожений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розтривожити. 2》 у знач. прикм. Приведений у рух, дію, виведений зі стану спокою, нерухомості. 3》 у знач. прикм. Який перебуває у стані тривоги, неспокою, хвилювання. || Сповнений тривоги, неспокою, хвилювання (про душу, серце). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтривожений — РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розтриво́жити. Розтривожений згадками, косар підіймає з покосу обліплену пелюстками цвіту і травою косу, мантачкою витягує з неї срібний передзвін і так починає косити, що в заростях стихає здивований деркач (М. Словник української мови у 20 томах
  4. розтривожений — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. Словник синонімів української мови