розтривожений
ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. душа, серце і т. ін.). Дівчина, втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги. До неї першими підбігли занепокоєні Юрій Дзвонар і Василь Гайовий (М. Стельмах); Приводжу я Василя; він, сердешний, сумний, неспокійний (Ю. Федькович); На подвір'ї його зустріла стурбована дружина (І. Цюпа); Кутузов уважно вислухав знервованого комісара (П. Кочура); Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); Ще далеко за північ розбуркана молодь не вщухала (С. Васильченко); Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Марко Вовчок). — Пор. збу́джений.
Значення в інших словниках
- розтривожений — розтриво́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розтривожений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розтривожити. 2》 у знач. прикм. Приведений у рух, дію, виведений зі стану спокою, нерухомості. 3》 у знач. прикм. Який перебуває у стані тривоги, неспокою, хвилювання. || Сповнений тривоги, неспокою, хвилювання (про душу, серце). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтривожений — РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розтриво́жити. Розтривожений згадками, косар підіймає з покосу обліплену пелюстками цвіту і травою косу, мантачкою витягує з неї срібний передзвін і так починає косити, що в заростях стихає здивований деркач (М. Словник української мови у 20 томах
- розтривожений — РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтриво́жити. Розтривожений згадками, косар підіймає з покосу обліплену пелюстками цвіту і травою косу, мантачкою витягує з неї срібний передзвін і так починає косити... Словник української мови в 11 томах