розтріпувати
РОЗТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Приводити в повне безладдя; розкуйовджувати.
[Сотник:] Та одчепись, божевільна... Дивись лишень: коси Мов русалка розтріпала... (Т. Шевченко);
Марія .. через стіл станом гнучким до чоловіка перегнулась і чуб йому з жартом розтріпала рукою (А. Головко).
2. Псувати, недбало поводячись з чим-небудь або довго користуючись ним.
Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки, перечитують усі папери (М. Стельмах).
3. Розсмикувати, розривати, розділяти на частини;
// перен. Завдавати великих втрат бойовими діями.
[Колос:] Наказ є наказ, і треба пробиватися назад. [Огнєв:] Пробиватися? Нащо? Де танковий корпус? Він [Горлов] каже, його розтріпали, допомогти не зможе (О. Корнійчук).
4. перев. док., перен., розм. Розголосити, поширити (чутку, звістку, новину і т. ін.).
РОЗТРІ́ПУВАТИ², ую, уєш, недок. РОЗТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Сильно струшувати, розправляючи що-небудь.
Надворі Катря з Докією розтріпують пране плаття, вішають (В. Кучер);
// Те саме, що розтру́шувати 1.
На високій царинці дві молодиці .. розтріпують блідо-зелені його [сіна] шматки під промені гарячі (Г. Хоткевич);
Як полили волосся, не розчісуйте його, поки не підсохне. .. Якщо поспішаєте кудись, то довго витирайте коси сухим рушником і розтріпуйте їх руками на голові (з газ.).
Значення в інших словниках
- розтріпувати — розтрі́пувати 1 дієслово недоконаного виду розкуйовджувати розтрі́пувати 2 дієслово недоконаного виду сильно струшувати розм. Орфографічний словник української мови
- розтріпувати — I -ую, -уєш, недок., розтріпати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Доводити до безладдя; розкуйовджувати. 2》 Псувати, недбало поводячись з чим-небудь або довго користуючись ним. 3》 Розсмикувати, розривати, розділяти на частини. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтріпувати — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- розтріпувати — Розтрі́пувати, -рі́пую, -рі́пуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розтріпувати — РОЗТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Приводити в повне безладдя; розкуйовджувати. [Сотник:] Та одчепись, божевільна… Дивись лишень: коси Мов русалка розтріпала… (Шевч., II, 1953, 165); Марія.. Словник української мови в 11 томах