1. Орфографічний словник української мови

розтріпувати

розтрі́пувати 1

дієслово недоконаного виду

розкуйовджувати

розтрі́пувати 2

дієслово недоконаного виду

сильно струшувати

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтріпувати — I -ую, -уєш, недок., розтріпати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Доводити до безладдя; розкуйовджувати. 2》 Псувати, недбало поводячись з чим-небудь або довго користуючись ним. 3》 Розсмикувати, розривати, розділяти на частини. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розтріпувати — РОЗТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Приводити в повне безладдя; розкуйовджувати. [Сотник:] Та одчепись, божевільна... Дивись лишень: коси Мов русалка розтріпала... (Т. Шевченко); Марія .. Словник української мови у 20 томах
  3. розтріпувати — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. розтріпувати — Розтрі́пувати, -рі́пую, -рі́пуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розтріпувати — РОЗТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Приводити в повне безладдя; розкуйовджувати. [Сотник:] Та одчепись, божевільна… Дивись лишень: коси Мов русалка розтріпала… (Шевч., II, 1953, 165); Марія.. Словник української мови в 11 томах