розходитися

РОЗХО́ДИТИСЯ і рідко РОЗІХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., РОЗІЙТИ́СЯ, розійду́ся, розі́йдешся, док.

1. Залишаючи місце збору, перебування, іти в різні боки, місця (про всіх або багатьох).

Лампа в столовій [ідальні] гасилась, – усі розходились, і вечірнє життя починалось по окремих хатах... (М. Коцюбинський);

Одна публіка розходилась, друга публіка залишилась стрічати Новий Рік (М. Хвильовий);

І закінчаться збори, і розходитимуться люди у важкій, у мовчазній задумі (А. Дімаров);

Стало смеркаться. Прикажчики почали розіходиться (Г. Квітка-Основ'яненко);

Рибалки розійшлись по куренях спати (І. Нечуй-Левицький);

– Розійдись! – пролунала команда, і люди, задубілі від двогодинного стояння, побігли до теплих хат (Григорій Тютюнник);

Опришки на зиму сходили у села та розходилися по ґаздах, служачи (з думи);

// Іти, попрощавшись; розставатися на якийсь час.

Хоч тільки і до завтрього [завтрашнього дня] розходились вони, та Оксані щось дуже на серці жалко було... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ступакова провела керуючого до центральної вулиці селища. Там вони розійшлися (Д. Ткач);

// Розбрідатися, розбігатися по чомусь, де-небудь.

Біжить за місто геть юрба моторна, І по зеленому розходиться моріжку (Леся Українка);

Люди зганяють овець до царини. І розійдуться вони понад ровом, щипаючи зелену травицю (Панас Мирний);

На березі моряки поділилися на партії й розійшлися по острову (М. Трублаїні);

* Образно. Хто не був в ясну ніч на городі, – придивіться .. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши... (С. Васильченко);

// Відходити один від одного на деяку відстань.

Цокотали ще дві молодиці; розходились і знову сходились та все махали руками (Марко Вовчок);

Розмахуючи мечами, сходячись і розходячись, ніби це був справжній бій, дружинники ходили навкруг вогню, виконували священний танець своїх далеких предків (С. Скляренко);

– Розійдись! – закричав Гаврило. – Розійдись! Він кинувся поміж братами, розметав їх в різні боки (Григорій Тютюнник).

2. Проходити різними дорогами, не зустрівшись, не помітивши один одного; розминатися;

// Не зачепивши, обходити один одного при зустрічі; давати пройти один одному.

– Як же ми розійдемося, коли місточок узенький [вузенький]; вертай ти назад (Г. Квітка-Основ'яненко);

Кораблі розійшлися так близько, що можна було бачити обличчя команди на зустрічному кораблі (З. Тулуб);

// Розступатися в сторони, даючи прохід, звільняючи місце.

– Ну, вже пустімо, нічого робити, – кажуть косарі, розходячись по боках дороги (П. Куліш);

* Образно. Всі стіни розійшлись передо мною, Вітаю друзів, до братів горнусь, І чую Україну, Білорусь (М. Рильський);

// Рости по боках, залишаючи вільний простір посередині.

Тоді, як у сні, помітив поблизу дерево, що підіймалося з води й розходилося трьома стовбурами з одного вузла, мовби пальці з одного п'ястука (І. Багряний);

Дерева й кущі розійшлися вбоки [вбік], стовпившись праворуч попід косогором (В. Козаченко).

3. Рвати стосунки, зв'язки, припиняти знайомство, спілкування з ким-небудь.

– Я її раз побачив у церкві і зразу ж заслав старостів. – Проворні ж ви, дядьку, були. – Та не так, як тепер, що по три роки любляться, а на четвертий розходяться (М. Стельмах);

Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Т. Шевченко);

// Розривати шлюб; розлучатися.

– Життя – не казка, – зітхнув Тимко. – В житті все по-другому [по-іншому]. Одні любляться, інші розходяться (Григорій Тютюнник);

Микола Васильович і Марія Павлівна розійшлись .. років через три після одруження (Леся Українка);

– Бачиш, з ким мені жити доводиться? – Бачу, – промовила Зінька, радіючи в душі з того, що Прохор, очевидно, розійдеться з дружиною (А. Шиян).

4. Виявляти розбіжність, суперечність з ким-небудь у чомусь, незгоду з кимсь, чимсь.

Франко часто розходився з Кримським в оцінці східних поетів (з наук. літ.);

Головнії два вата́жки Половецького народу Розійшлися в своїх планах (І. Франко);

[Тарас:] Скажіть, він ваш друг?.. [Леся:] Колись був... Ми давно розійшлися в поглядах (Л. Смілянський);

// Не збігатися, відрізнятися один від одного; бути різними (про думки, погляди і т. ін.).

Дозволю собі побіжно висловити думку, яка трохи розходиться з загальноприйнятою (М. Рильський);

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться (прислів'я);

// розм. Не доходити згоди, не домовившись один з одним у чомусь.

Хотіла була свиню купити, та ціною розійшлися (Сл. Б. Грінченка).

5. Розсуватися в різні боки, роз'єднуватися, утворюючи відстань, щілину і т. ін. (про зімкнуті, дотичні предмети або їх частини).

Юля в червоному ситцевому халатикові стояла на поріжку і притримувала пальчиками поли, які трохи розходилися на повних колінах (Григорій Тютюнник);

Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали – падали (Панас Мирний);

Залізні половинки [брами] розійшлися (Ю. Смолич).

6. Розширюватися, збільшуватися в розмірі.

Черево не дерево – розійдеться (Номис).

7. Розділяючись, розгалужуючись, простягатися в різні боки, напрямки.

– Не дрімай, Іване, бо нас завезеш не туди, куди треба, – озвалася Жменячиха, помітивши здалека, що дороги розходяться (М. Томчаній);

У запалі вони не помітили, що там, де стовбур розходиться кількома гілками, є глибоке дупло (З. Тулуб);

Повний місяць .. осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (О. Гончар);

Коли повний місяць, у південній півкулі добре видно в сильний бінокль кратер Тіхо діаметром 60 км у вигляді яскравого кільця, від якого розходяться радіально світлі промені (з навч. літ.);

Глибоке провалля розійшлося вгору рукавами далеко на всі боки (І. Нечуй-Левицький);

Незабаром шлях розійшовся на два боки, і я не знав, яким піти (Л. Смілянський);

* Образно. Голос у нього .. розходиться, як він співає... Розходиться, розумієте? Як співає, то здається, що ще хтось співає... (Г. Хоткевич).

8. Поширюватися, розпливатися по якій-небудь поверхні.

Багатоводний Дніпро, лишивши позад себе пороги, вирвавшись крізь вузькі скелі кічкаського мосту, розходився просто перед очима широким плесом (Г. Коцюба);

Бризки розійшлися по столу мокрими плямами (Панас Мирний);

І тільки часом камінь з круч зірветься, Впаде і кане в темних тихих водах, Розійдеться і зникне круг тремтячий (Леся Українка);

* Образно. Мов круги по воді, розходиться злість по всьому обличчі (М. Стельмах);

// Поширюючись, заповнювати якийсь простір.

У хаті тепло: від печі йде дух, розходиться по всіх закутках (М. Коцюбинський);

З казана здіймалася все густіше пара і, лоскочучи роздратований апетит, розходилася по хаті (В. Винниченко);

Пожар тілько змів хлівець та й годі, – далі не дали йому розійтися, – залили водою, закидали землею (Панас Мирний);

// Лунати, розноситися (про звуки).

Жінки перегукувались через город, і гомін розходився на півсела (С. Васильченко);

Від клечальної неділі починаючи, русалки вигукують і в лісах та сміються, аж хвиля по лісі розходиться (О. Воропай);

Шум, гуркіт розходились по воді за десятки кілометрів (Яків Баш);

Високо та тонко він [голос] дзвоне [дзвонить] об боки та стелю глухої ями і, не маючи простору, щоб розійтися, – все дужчає та міцнішає (Панас Мирний);

// Охоплювати, огортати, проймати кого-небудь (про відчуття).

Згага .. розходилася по всьому тілу (Панас Мирний);

// безос.

Наче хто гарячим залізом припік його всередині: запекло коло серця та й розійшлося по всьому животу... (Панас Мирний).

9. Розповсюджуватися, поширюватися де-небудь, серед когось.

Добре далеко розходиться, а лихе ще далі (прислів'я);

[Оля:] Хоч і було заборонено їх [вірші Шевченка] читати, але вони все більш і більш розіходилися поміж людьми, вся Україна аж гула ними (С. Васильченко);

На другий день розійшлася чутка по всьому місту про ті хрестини (Панас Мирний);

І слава розійшлася навкруги Про бусла того (Л. Первомайський);

// безос.

Під вечір по селу розійшлося, що йдуть козаки (М. Коцюбинський);

// Не залежуватися; розкуповуватися, розбиратися ким-небудь.

Великий прибуток мала й церква. Свічки тепер розходилися тисячами (О. Донченко);

Квитки на концерт розійшлись без особливих труднощів (Л. Дмитерко).

10. Поступово розсіюватись у повітрі, просторі; зникати.

Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Навколо вже виразно посвітлішало, туман почав поволі розходитись (Іван Ле і О. Левада);

Темнота кругом розіходиться, здіймається з землі вгору, шугає під саме небо (Панас Мирний);

Коли розійшовся дим, друзі побачили Гаркавенка, що біг до них (А. Трипільський);

* Образно. Тепер вона примітила, що усі ті мрії розходяться, мов дим, мов туман (І. Нечуй-Левицький);

Розійдіться, журні мислі; Не туманьте мого чола! (П. Грабовський);

// безос.

Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий.Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата... Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т. Шевченко);

// Розгладжуватися, розправлятися.

Згодом зморшки [на часі] розіходяться (Г. Хоткевич);

Піджак повісив [Каргат] на стілець, щоб розійшлися на ньому нечисленні й малопомітні зморшки (Ю. Шовкопляс);

// Танути, розчинятися.

Сіль у воді розходиться;

// розм. Не вдаватися, розладнуватися (про якийсь намір, задум).

Справа редагування нами “Дзвінка” розійшлася, як заячий жир, а все через галицьке крутійство (Леся Українка);

// розм. Витрачатися (про гроші, майно).

Тут так уже стараюсь, щоб нічого лишнього [зайвого] не купувать, а все-таки гроші розходяться, як вода (Леся Українка);

Нагадав [Магера] собі своє життя. Як він виховав восьмеро дітей і всіх вивів у люди, скільки напрацювався для них і як через них – лише через них розійшлося його надбане добро (О. Маковей);

– Мало їх [грошей] у мене, поки справила се-те, усі мої зарібки розійшлись (М. Стельмах).

11. Набирати швидкість у русі, дії (про машини, механізми і т. ін.);

// Посилюватися, дужчати (про атмосферні опади).

Дощ розійшовся, розгулявся (М. Стельмах).

12. тільки недок., розм., рідко. Те саме, що іти́ся.

Напруживши слух, господар прислухався – шукав того, про кого розходилось. Ось він (Г. Колісник).

13. тільки док., перен., розм. Те саме, що розходи́тися 4.

За обідом Мазепа розійшовсь та так і сипав жартами (Д. Мордовець);

Мирон Багатир вгамовував Антона, який над міру розійшовся і нічого вже не хотів знати, тільки душа бажала пісні (С. Чорнобривець);

Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках (В. Кучер);

– Ще в обіди, – пригадувала собі Мелашка, – вітер був не такий рвучкий, проти ночі ж розійшовся, що з ніг валяє... (Г. Косинка).

Ходи́ти і т. ін. / розійти́ся і т. ін. по чужи́х рука́х див. ходи́ти.

◇ Доро́ги розхо́дяться / розійшли́ся див. доро́га;

З тим і піти́ (розійти́ся, роз'ї́хатися) див. піти́;

(1) На то́му і розійти́ся (роз'ї́хатися) – те саме, що З тим і піти́ (розійти́ся, роз'ї́хатися) (див. піти́).

Часом таки й не витримає – дорікне: – І де твоя совість, Юхиме! Дома жінка хвора, води кухля немає кому подати, а ти ось парубкувати зо мною. На тому й розійдуться до нової зустрічі (А. Головко).

РОЗХОДИ́ТИСЯ, ходжу́ся, хо́дишся, док.

1. Почати багато й часто ходити туди-сюди.

Кричить баба, мов у своїй хаті: “чого рипаєтесь, чого розходилися?” (М. Коцюбинський).

2. розм. Перестати відчувати від ходьби втому; розім'ятися ходінням.

3. розм. Набути спритності й легкості в дії, русі.

Загрітий танцями, від котрих ноги так розходилися, що й хвилини не могли встояти спокійно, а кожним мускулом відповідали тактові танцю, .. Йон відділився від купки парубків, підскочив до танцюючого кола (М. Коцюбинський).

4. перен., розм. Відчути збудження, запалитися, розхвилюватися.

Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець, Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею в танець (І. Котляревський);

Він розходився й заспівав своїх рідних чеських пісень (І. Нечуй-Левицький);

Оплески заглушили слова Гнатюкової. Ольга навіть дивується трохи: і що вона сказала таке нечуване, що зала так розходилася? (Ірина Вільде);

– Ач, як розходилися! – дослухається одну мить старий .. Останні слова його були до солов'їв, од співів котрих стогоном стогнало повітря (С. Черкасенко);

// Дуже закалатати, забитися (про серце).

Євген Панасович зітхнув, гамуючи серце, що розходилося в грудях хтозна-чого (В. Речмедін);

// Сильно проявлятися (про біль, хворобливий стан).

Кашель розходився, – і Івась залився безконечними бухи та хи (Панас Мирний);

Нерви в Юлії страшенно розходились... (П. Куліш);

// Відчути сильне роздратування, гнів; розсердитися.

Пані часом і добра, тільки налає.., а часом, як розходиться, то, мов воду з лотоків, нічим не впиниш. Тоді всім лихо! (Марко Вовчок);

Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає (К. Гордієнко);

// Розбушуватися, розбурхатися (про явища природи).

Огонь розходився, розігрався... Уже він кругом охопив Чіпку (Панас Мирний);

На морі розходилися хвилі (Ю. Яновський);

За вікном вітер п'яний розходився: ламав гілля й іноді прутиком у шибку стукотів... (А. Головко);

Шофер на першій стоянці відпочинку висловив думку, що на другу половину дня може розходитися негода, сніговий буран, під час якого краще перестояти десь у хуторі ближче до річки (Іван Ле).