розчахуватися

РОЗЧА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Розколюватися, розщеплюватися на частини (про дерева, гілки і т. ін.).

Нерідко при великому врожаї дерева розчахуються (з наук. літ.);

* Образно. І, здавалося, в світі нас двоє було віч-на-віч, лиш для нас розчахнулася ранку завіса квітуча (С. Голованівський).

2. тільки док. Незручним, різким рухом порвати собі зв'язки, тканини в паху.

Земля почала тужавіти, взялася шкіркою. Вдарила ожеледь. Знемічніла [знесилена] від голоду худоба розчахувалась (Григорій Тютюнник);

У петрівку .. три дні не сходив сніг. Тоді розчахнулось багато овечок... (М. Коцюбинський);

* Образно. – Щось одне б [учив] – зорі чи біологію. А то одна нога на землі, друга – в небесах. Дивися – розчахнешся (О. Бердник).

3. Широко, навстіж відчинятися.

Розчахнулись двері, повіяло протягом (Ю. Збанацький);

* Образно. Розчахнулася небесна брама, і сонце заіскрилося на синьому тумані роси, на задуманих нивах (М. Стельмах);

// перен., рідко. Розходитися (про поли одягу і т. ін.).

Маргарита .. поклала ногу на ногу, і знову поділ її короткого плаття розчахнувся, оголивши ноги вище колін (В. Дрозд).

4. тільки недок. Пас. до розча́хувати 1, 3.