розчахуватися
РОЗЧА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Розколюватися, розщеплюватися на частини (про дерева, гілки і т. ін.).
Нерідко при великому врожаї дерева розчахуються (Колг. Укр., 7, 1960, 34);
*Образно. І, здавалося, в світі нас двоє було віч-на-віч, лиш для нас розчахнулася ранку завіса квітуча (Голов., Поезії, 1955, 51).
2. тільки док. Незручним, різким рухом порвати собі зв’язки, тканини в паху.
Земля почала тужавіти, взялася шкіркою. Вдарила ожеледь. Знемічніла [знесилена] від голоду худоба розчахувалась (Тют., Вир, 1964, 460);
У петрівку.. три дні не сходив сніг. Тоді розчахнулось багато овечок… (Коцюб., II, 1955, 327).
3. Широко, навстіж відчинятися.
Розчахнулись двері, повіяло протягом (Збан., Єдина, 1959, 186);
*Образно. Розчахнулася небесна брама, і сонце заіскрилося на синьому тумані роси, на задуманих нивах (Стельмах, І, 1962, 292).
4. тільки недок. Пас. до розча́хувати 1, 3.
Значення в інших словниках
- розчахуватися — розча́хуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розчахуватися — -уюся, -уєшся, недок., розчахнутися, -нуся, -нешся, док. 1》 Розколюватися, розщеплюватися на частини (про дерева, гілки і т. ін.). 2》 тільки док. Незручним, різким рухом порвати собі зв'язки, тканини в паху. 3》 Широко, навстіж відчинятися. 4》 тільки недок. Пас. до розчахувати 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчахуватися — РОЗЧА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Розколюватися, розщеплюватися на частини (про дерева, гілки і т. ін.). Нерідко при великому врожаї дерева розчахуються (з наук. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- розчахуватися — РОЗЧАХНУ́ТИСЯ (розділитися вздовж на частини — про дерева, гілки тощо), РОЗЩЕПИ́ТИСЯ, РОЗКОЛО́ТИСЯ. — Недок.: розча́хуватися, розще́плюватися, розко́люватися. Верба розчахнулась од низу на два стовбури (І. Словник синонімів української мови