розчин

РО́ЗЧИН¹, у, ч.

Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій.

Водні розчини кислот, солей і лугів добре проводять електричний струм (з навч. літ.);

Перед консервуванням овочі миють, сортують, обробляють парою, іноді обчищають від шкірочки, заливають солоним розчином (з наук.-попул. літ.);

Вона облила руки Вікторії марганцевим розчином, а потім почала накладати мазь (А. Хижняк);

Щоб зробити промазку зовнішніх швів [зрубу] більш міцною, .. до глиняного розчину добавляють вапно або промазують шви вапняним розчином (з наук. літ.);

Цегляну стіну мурував Карпо Чумак, а доярки .. готували цементний розчин (В. Кучер);

Газоподібний розчин.

(1) Фізіологі́чний ро́зчин – штучно приготовлений водно-сольовий розчин, за осмотичним тиском і сольовим складом близький до плазми крові.

Затримка води в організмі здійснюється найкраще тоді, коли її вводять у вигляді сольового розчину, близького за своєю концентрацією до крові (так званий фізіологічний розчин) (з наук.-попул. літ.).

△ (2) Бу́ферний ро́зчин, хім. – розчин, який при змінюванні складу середовища підтримує постійне значення кількісної характеристики.

Деякі біологічні речовини (наприклад, кров) є буферним розчином (з наук. літ.);

В електродні камери для електрофорезу наливають барбіталовий буферний розчин (з наук.-попул. літ.);

(3) Ізотоні́чні ро́зчини – ро́зчини, в яких однаковий осмотичний тиск;

(4) Коло́їдний ро́зчин – проміжний стан між суспензією і розчином найдрібніших, але більших, ніж молекули, частинок у рідині.

Колоїдні розчини займають проміжне місце за розміром частинок між справжніми розчинами і суспензіями (з навч. літ.).

РО́ЗЧИН², у, ч.

Отвір, що утворюється при відчиненні двостулкових вікон, дверей і т. ін.