1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розчин

ро́зчин

I -у, ч.

Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій.

|| Рідка лікарська форма, що її отримують шляхом розчинення одного або кількох лікарських засобів.

Газовий розчин — гомогенна система, що складається з двох чи більше компонентів, відносні кількості яких можуть безперервно змінюватися.

Кислий розчин — розчин, водневий показник якого менше семи.

Концентрований розчин — розчин речовини, який містить цю речовину в кількості, близькій до насичення.

Лужний розчин — розчин, водневий показник якого більше семи.

Насичений розчин — розчин, який містить максимально можливу кількість речовини, що розчинилася.

Ненасичений розчин — розчин, в якому концентрація розчиненої речовини менша, ніж у насиченому розчині.

Поглинальний розчин — розчин або розчинник, призначений для поглинання шкідливої речовини з повітря.

Твердий розчин — змішаний кристал, ґратку якого утворюють частинки речовин, розташовані одна відносно одної не впорядковано.

II -у, ч.

Отвір, що утворюється в разі відчинення двостулкових вікон, дверей і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчин — ро́зчин 1 іменник чоловічого роду фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподіена в іншій ро́зчин 2 іменник чоловічого роду отвір Орфографічний словник української мови
  2. розчин — РОЗЧИН – РОЗЧИНА Розчин, -у. Однорідна фізико-хімічна суміш, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій: будівельний розчин, вапняний розчин, дезінфікуючий розчин, дубовий розчин, колоїдний розчин, насичений розчин, розчин формаліну. Розчина. Літературне слововживання
  3. розчин — РО́ЗЧИН¹, у, ч. Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. Водні розчини кислот, солей і лугів добре проводять електричний струм (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. розчин — Однорідна суміш двох або більше хіміч. речовин, які утворюють одну фазу; характеризується концентрацією розчиненої речовини; речовини з обмеженою розчинністю у певному розчиннику можуть утворювати з ним, при певній температурі і тиску: 1. насичений... Універсальний словник-енциклопедія
  5. розчин — Ро́зчин, -ну, в -ні; -чини, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розчин — РО́ЗЧИН¹, у, ч. Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. Водні розчини кислот, солей і лугів добре проводять електричний струм (Хімія, 9, 1956, 38); Перед консервуванням овочі миють, сортують... Словник української мови в 11 томах
  7. розчин — Суміш в'яжучої речовини і води, що застосовується для скріплення кам'яного або цегляного мурування. Р. розрізняється залежно від складу матеріалів (вапняний, цементний тощо), а також від призначення (для кам'яної чи цегляної кладки, тинькування, гідроізоляції). Архітектура і монументальне мистецтво