розчин

Значення в інших словниках

1. розчин — РОЗЧИН – РОЗЧИНА Розчин, -у. Однорідна фізико-хімічна суміш, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій: будівельний розчин, вапняний розчин, дезінфікуючий розчин, дубовий розчин, колоїдний розчин, насичений розчин, розчин формаліну. Розчина. Літературне слововживання
2. розчин — I -у, ч. Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. || Рідка лікарська форма, що її отримують шляхом розчинення одного або кількох лікарських засобів. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчин — РО́ЗЧИН¹, у, ч. Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. Водні розчини кислот, солей і лугів добре проводять електричний струм (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
4. розчин — Однорідна суміш двох або більше хіміч. речовин, які утворюють одну фазу; характеризується концентрацією розчиненої речовини; речовини з обмеженою розчинністю у певному розчиннику можуть утворювати з ним, при певній температурі і тиску: 1. насичений... Універсальний словник-енциклопедія
5. розчин — Ро́зчин, -ну, в -ні; -чини, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розчин — РО́ЗЧИН¹, у, ч. Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. Водні розчини кислот, солей і лугів добре проводять електричний струм (Хімія, 9, 1956, 38); Перед консервуванням овочі миють, сортують... Словник української мови в 11 томах
7. розчин — Суміш в'яжучої речовини і води, що застосовується для скріплення кам'яного або цегляного мурування. Р. розрізняється залежно від складу матеріалів (вапняний, цементний тощо), а також від призначення (для кам'яної чи цегляної кладки, тинькування, гідроізоляції). Архітектура і монументальне мистецтво