розчинятися

РОЗЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док.

1. Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.).

Розчиняються двері, і вбігає папа Функе з газетою в руках (І. Кочерга);

Розчинилася давно, давно вже закрита брама тюрми (Панас Мирний);

Щоранку, як займеться сонце І кине пасмо золоте, Розчиниться нагло віконце І личко чиєсь розцвіте (О. Олесь);

// Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди-небудь.

Старшина все глибше забирався в коридор [готелю]. Номери за ним з громом розчинялися (О. Гончар);

Заповідана світлиця Розчинилась для людей (М. Рильський);

// рідко. Розтулятися (про що-небудь стулене, стиснуте).

2. тільки недок. Пас. до розчиня́ти¹.

РОЗЧИНЯ́ТИСЯ², я́ється, і РОЗЧИ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док.

1. Утворювати однорідну суміш у сполученні з рідиною або іншою речовиною.

Золото – дуже стійкий елемент. Але у воді воно ж таки трохи розчиняється (з наук.-попул. літ.);

Сірчанокисла сіль радію погано розчиняється у воді (з наук.-попул. літ.);

Оксиди міді, заліза й цинку у воді не розчиняються і не сполучаються з нею (з навч. літ.);

У прозорому повітрі струмів і розчинявся густий духмяний аромат (С. Журахович);

Нітратні солі, або селітри, а твакож аміачні солі легко рочинюються у воді і використовуються рослинами як джерело азотної поживи (з наук. літ.);

У посуху поживні речовини слід вносити тільки з водою або гноївкою, інакше мінеральні добрива не розчиняться, рослини їх не засвоять (з наук. літ.).

2. перен. Ставати непомітним у чому-небудь, зникати.

– Дві хвилини – і розчиняюсь у натовпі біля універсаму (А. Крижанівський);

Одягом перш за все ми відмежовуємось од світу, од інших, схожих на себе, одяг стереже наше “я”, у масі (В. Дрозд);

Секунда, друга – і вони [винищувачі] розчиняються в сліпучій блакиті далекого неба (з газ.);

Співці підвелися і розчинилися в темряві (Н. Рибак);

// перен. Зливатися з ким-, чим-небудь, стаючи його частиною.

– Після того як тіло стає бездиханним, воно руйнується й розчиняється в біосфері (з наук.-попул. літ.).

3. тільки недок. Пас. до розчиня́ти².

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчинятися — розчиня́тися 1 дієслово недоконаного виду відчинятися розчиня́тися 2 дієслово недоконаного виду утворювати розчин; зникати, зливатися з ким-, чим-небудь Орфографічний словник української мови
  2. розчинятися — I -яється, недок., розчинитися, -чиниться, док. 1》 Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.). || Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди-небудь. || рідко. Розтулятися (про що-небудь стулене, стиснуте). 2》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчинятися — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  4. розчинятися — РОЗЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док. 1. Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.). Розчиняються двері, і вбігає папа Функе з газетою в руках (Коч. Словник української мови в 11 томах