розчинятися
РОЗЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док.
1. Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.).
Розчиняються двері, і вбігає папа Функе з газетою в руках (І. Кочерга);
Розчинилася давно, давно вже закрита брама тюрми (Панас Мирний);
Щоранку, як займеться сонце І кине пасмо золоте, Розчиниться нагло віконце І личко чиєсь розцвіте (О. Олесь);
// Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди-небудь.
Старшина все глибше забирався в коридор [готелю]. Номери за ним з громом розчинялися (О. Гончар);
Заповідана світлиця Розчинилась для людей (М. Рильський);
// рідко. Розтулятися (про що-небудь стулене, стиснуте).
2. тільки недок. Пас. до розчиня́ти¹.
РОЗЧИНЯ́ТИСЯ², я́ється, і РОЗЧИ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док.
1. Утворювати однорідну суміш у сполученні з рідиною або іншою речовиною.
Золото – дуже стійкий елемент. Але у воді воно ж таки трохи розчиняється (з наук.-попул. літ.);
Сірчанокисла сіль радію погано розчиняється у воді (з наук.-попул. літ.);
Оксиди міді, заліза й цинку у воді не розчиняються і не сполучаються з нею (з навч. літ.);
У прозорому повітрі струмів і розчинявся густий духмяний аромат (С. Журахович);
Нітратні солі, або селітри, а твакож аміачні солі легко рочинюються у воді і використовуються рослинами як джерело азотної поживи (з наук. літ.);
У посуху поживні речовини слід вносити тільки з водою або гноївкою, інакше мінеральні добрива не розчиняться, рослини їх не засвоять (з наук. літ.).
2. перен. Ставати непомітним у чому-небудь, зникати.
– Дві хвилини – і розчиняюсь у натовпі біля універсаму (А. Крижанівський);
Одягом перш за все ми відмежовуємось од світу, од інших, схожих на себе, одяг стереже наше “я”, у масі (В. Дрозд);
Секунда, друга – і вони [винищувачі] розчиняються в сліпучій блакиті далекого неба (з газ.);
Співці підвелися і розчинилися в темряві (Н. Рибак);
// перен. Зливатися з ким-, чим-небудь, стаючи його частиною.
– Після того як тіло стає бездиханним, воно руйнується й розчиняється в біосфері (з наук.-попул. літ.).
3. тільки недок. Пас. до розчиня́ти².
Значення в інших словниках
- розчинятися — розчиня́тися 1 дієслово недоконаного виду відчинятися розчиня́тися 2 дієслово недоконаного виду утворювати розчин; зникати, зливатися з ким-, чим-небудь Орфографічний словник української мови
- розчинятися — I -яється, недок., розчинитися, -чиниться, док. 1》 Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.). || Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди-небудь. || рідко. Розтулятися (про що-небудь стулене, стиснуте). 2》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчинятися — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- розчинятися — РОЗЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док. 1. Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.). Розчиняються двері, і вбігає папа Функе з газетою в руках (Коч. Словник української мови в 11 томах