розчинятися

РОЗЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док.

1. Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.).

Розчиняються двері, і вбігає папа Функе з газетою в руках (Коч., II, 1956, 160);

Розчинилася давно, давно вже закрита брама тюрми (Мирний, І, 1954, 45);

Щоранку, як займеться сонце І кине пасмо золоте, Розчиниться нагло віконце І личко чиєсь розцвіте (Олесь, Вибр., 1958, 382);

// Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди-небудь.

Старшина все глибше забирався в коридор [готелю]. Номери за ним з громом розчинялися (Гончар, III, 1959, 260);

Заповідана світлиця Розчинилась для людей (Рильський, І, 1960, 326);

// рідко. Розтулятися (про що-небудь стулене, стиснуте).

2. тільки недок. Пас. до розчиня́ти¹.

РОЗЧИНЯ́ТИСЯ², я́ється, недок., РОЗЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док.

1. Утворювати однорідну суміш у сполученні з рідиною або іншою речовиною.

Сірчанокисла сіль радію погано розчиняється у воді (Наука.., 11, 1956, 14);

У прозорому повітрі струмів і розчинявся густий духмяний аромат (Жур., До них іде.., 1952, 142);

У посуху поживні речовини слід вносити тільки з водою або гноївкою, інакше мінеральні добрива не розчиняться, рослини їх не засвоять (Хлібороб Укр., 2, 1970, 12).

2. перен. Ставати непомітним у чому-небудь, зникати.

Секунда, друга — і вони [винищувачі] розчиняються в сліпучій блакиті далекого неба (Веч. Київ, 18.VІІІ 1962, 3);

Співці підвелися і розчинилися в темряві (Рибак, На світанку, 1940, 132);

// перен. Зливатися з ким-, чим-небудь, стаючи його частиною.

Представники таких [іноплемінних] народностей розчинялись в українській, втрачали свою мову (Пит. походж. укр. мови, 1956, 124).

3. тільки недок. Пас. до розчиня́ти².