розчулюватися
РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЧУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
Ставати приємно схвильованим, зворушеним.
Тимко м'яв у руках шапку, а вона димом снарядним пахла. – Прощай, Марку .. Марко захлипав під сосною, а Тимко побіг з автоматом у сніговий крутіж: не в його характері було розчулюватися (Григорій Тютюнник);
Нині розчулююся, зустрічаючись із неозорими просторами тундри, яку в ті гіркі роки .. щиро полюбив (Р. Іваничук);
Груня частує, припрошує діда Клима, старий розчулився з тої уваги (К. Гордієнко);
У Катерини навіть сльози на очах з'явилися, так вона розчулилась (Л. Первомайський);
Втомлене сонце поволі занурювалося у далекі втаємничені плеса. – Ідилія! – розчулився приятель (А. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчулюватися — (ставати лагідним) лагіднішати, лагідніти, м'якнути. Словник синонімів Полюги
- розчулюватися — розчу́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розчулюватися — фр. танути і п. ф. від розчулюватися; док. РОЗЧУЛИТИСЯ, г. перечулитися. Словник синонімів Караванського
- розчулюватися — -ююся, -юєшся, недок., розчулитися, -люся, -лишся, док. Ставати приємно схвильованим, зворушеним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчулюватися — РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ (ставати лагідним, ніжним, добрим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІШАТИ, М'Я́КНУТИ, РОЗМ'ЯКА́ТИ, РОЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, ЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, М'Я́КШАТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИСЯ, РОЗТОПЛЯ́ТИСЯ, РОЗКИСА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- розчулюватися — РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЧУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Ставати приємно схвильованим, зворушеним. Тимко м’яв у руках шапку, а вона димом снарядним пахла.— Прощай, Марку.. Словник української мови в 11 томах