розчулювати
РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого.
Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності.
Нехитра церемонія сердечно розчулює всіх (М. Грушевський);
Ніжність дитяча розчулювала його, і він думав про дітей: що вони їдять, що вони мають? (А. Турчинська);
Вона знала, що її Іван не терпить сліз, вони не розчулювали, а дратували його (М. Стельмах);
Факт, що хтось клопочеться про неї, взагалі подумав про неї, крім Василя, розчулив Лесю (Ірина Вільде);
// Сповнювати хвилюванням, зворушенням.
Не зіллям наговорним, не чарами знахарськими, а сльозами, щирим признанням, клятвою подружньої вірності розчулила вона Прохорове серце, повернула його до сім'ї (А. Шиян);
– дитинство людства минуло. Раніше люди були наївніші, їх легше було розчулити (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- розчулювати — розчу́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розчулювати — ЗВОРУШУВАТИ, розворушувати, р. розжалоблювати, розжаляти; док. РОЗЧУЛИТИ, (плачем) пробити сльозою. Словник синонімів Караванського
- розчулювати — -юю, -юєш, недок., розчулити, -лю, -лиш, док., перех. Викликати в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. || Сповнювати хвилюванням, зворушенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчулювати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док. Словник синонімів української мови
- розчулювати — РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Ніжність дитяча розчулювала його, і він думав про дітей: що вони їдять, що вони мають? (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах