розчулювати
ЗВОРУШУВАТИ, розворушувати, р. розжалоблювати, розжаляти; док. РОЗЧУЛИТИ, (плачем) пробити сльозою.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчулювати — розчу́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розчулювати — -юю, -юєш, недок., розчулити, -лю, -лиш, док., перех. Викликати в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. || Сповнювати хвилюванням, зворушенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчулювати — РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Нехитра церемонія сердечно розчулює всіх (М. Словник української мови у 20 томах
- розчулювати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док. Словник синонімів української мови
- розчулювати — РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Ніжність дитяча розчулювала його, і він думав про дітей: що вони їдять, що вони мають? (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах