1. Словник української мови в 11 томах

розчулювати

РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності.

Ніжність дитяча розчулювала його, і він думав про дітей: що вони їдять, що вони мають? (Турч., Зорі.., 1950, 165);

Вона знала, що її Іван не терпить сліз, вони не розчулювали, а дратували його (Стельмах, І, 1962, 427);

Факт, що хтось клопочеться про неї, взагалі подумав про неї, крім Василя, розчулив Лесю (Вільде, На порозі, 1955, 56);

// Сповнювати хвилюванням, зворушенням.

Не зіллям наговорним, не чарами знахарськими, а сльозами, щирим признанням, клятвою подружньої вірності розчулила вона Прохорове серце, повернула його до сім’ї (Шиян, Баланда, 1957, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчулювати — розчу́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчулювати — ЗВОРУШУВАТИ, розворушувати, р. розжалоблювати, розжаляти; док. РОЗЧУЛИТИ, (плачем) пробити сльозою. Словник синонімів Караванського
  3. розчулювати — -юю, -юєш, недок., розчулити, -лю, -лиш, док., перех. Викликати в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. || Сповнювати хвилюванням, зворушенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розчулювати — РОЗЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого. Виклика́ти в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Нехитра церемонія сердечно розчулює всіх (М. Словник української мови у 20 томах
  5. розчулювати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док. Словник синонімів української мови