1. Словник української мови у 20 томах

розітлітися

РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко.

Розгорітися, займаючись вогнем.

Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Б. Грінченка);

* Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти... (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розітлітися — розітлі́тися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розітлітися — -іється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розітлітися — РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗОГНІ́ТИ діал.; РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ), РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИ) (почати дуже палати, горіти яскравим полум'ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ... Словник синонімів української мови
  4. розітлітися — РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Гр.); *Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти… (Коб., До світа, 1905, 61). Словник української мови в 11 томах
  5. розітлітися — Розітлі́тися, -лі́юся, -єшся гл. Разгорѣться. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди. Лебед. у. Словник української мови Грінченка