розітлітися
РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗОГНІ́ТИ діал.; РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ), РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИ) (почати дуже палати, горіти яскравим полум'ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ, РОЗІТЛІ́ТИСЯ (РОЗТЛІ́ТИСЯ) розм. (почати жевріти, тліти); РОЗДУ́ТИСЯ (внаслідок припливу повітря). — Недок.: розгоря́тися (розгора́тися), розпа́люватися (розпаля́тися), розже́врюватися, розтліва́тися, роздува́тися (роздима́тися). Серед майдану вже добре розгорілось багаття (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко); На заході, на вишневому камені, на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (С. Васильченко); Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар (І. Котляревський); Вугілля дубове добре, та поки розітлівається, то попожди (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- розітлітися — розітлі́тися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розітлітися — -іється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розітлітися — РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Б. Грінченка); * Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти... (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- розітлітися — РОЗІТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док., рідко. Розгорітися, займаючись вогнем. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди (Сл. Гр.); *Образно. Вона закрила своє лице, на якім розітлівся весь сором її істоти… (Коб., До світа, 1905, 61). Словник української мови в 11 томах
- розітлітися — Розітлі́тися, -лі́юся, -єшся гл. Разгорѣться. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди. Лебед. у. Словник української мови Грінченка