рокувати
РОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без дод., поет.
Те саме, що приріка́ти 1.
[Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Леся Українка);
Я ще не знав тоді, що над його чолом, Неначе шуляк, смерть поблискує крилом І кігті випуска, рокуючи на муку... (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рокувати — рокува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рокувати — Прирікати; (долю) покладати наперед, судити, док. написати на роду. Словник синонімів Караванського
- рокувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, поет. Те саме, що прирікати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рокувати — рокува́ти військ. бути призваним на військову службу (ст)||нарокувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рокувати — ПРИРІКА́ТИ (визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чогось), РОКУВА́ТИ поет., ОБРІКА́ТИ рідше. — Док.: приректи́, обректи́. Хай тебе єхидно і лукаво Фарисей до згуби приріка, Хай, як хочуть, казяться святоші.. Словник синонімів української мови
- рокувати — Рокува́ти, -ку́ю, -ку́єш кого на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рокувати — РОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, поет. Те саме, що приріка́ти 1. [Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах