рокувати

Значення в інших словниках

1. рокувати — рокува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. рокувати — Прирікати; (долю) покладати наперед, судити, док. написати на роду. Словник синонімів Караванського
3. рокувати — РОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без дод., поет. Те саме, що приріка́ти 1. [Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Леся Українка); Я ще не знав тоді, що над його чолом, Неначе шуляк, смерть поблискує крилом І кігті випуска, рокуючи на муку... (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
4. рокувати — рокува́ти військ. бути призваним на військову службу (ст)||нарокувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. рокувати — ПРИРІКА́ТИ (визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чогось), РОКУВА́ТИ поет., ОБРІКА́ТИ рідше. — Док.: приректи́, обректи́. Хай тебе єхидно і лукаво Фарисей до згуби приріка, Хай, як хочуть, казяться святоші.. Словник синонімів української мови
6. рокувати — Рокува́ти, -ку́ю, -ку́єш кого на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рокувати — РОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, поет. Те саме, що приріка́ти 1. [Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах