ростучий

РОСТУ́ЧИЙ, а, е, рідко.

Дієпр. акт. до рости́;

// у знач. прикм.

Завданням радянської шкільної гігієни є вивчення ростучого організму у найтіснішому зв'язку з умовами його існування (з наук. літ.);

Обвали бомб, ростучий рев безодні, Удар об ґрунт залізнотілих брил (М. Бажан);

У житті завжди існує нове і старе, ростуче і відмираюче (із журн.);

Найчастіше на позначення молодого місяця вживається іменник місяць із прикметниками молодий, новий, ростучий (з наук.-попул. літ.).